Флояра

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Флояра, -ри, ж. Родъ пастушьей свирѣли. Дудка дідча, а флояра божа. Гн. II. 222. Ум. Флоярка, флоя́рочка. Вівчареву флоярочку чути з полонини. Млак. 88.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФЛОЯРА, ФЛОЄРА, и, жін. Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 166); І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 37)

«Словники України on-line»

СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. (з трубчастого стебла якої-небудь рослини); ДЕНЦІ́ВКА, ЗУБІ́ВКА, ТЕЛЕ́НКА, ФЛОЯ́РА [ФЛОЄ́РА], ФУЯ́РА діал., ФУЯ́РКА (різновиди сопілки, поширені, зокрема, на Гуцульщині); ЦІВНИ́ЦЯ (старовинна багатоствольна сопілка); ПИ́ЩИК (спрощений різновид цього інструменту, що видає високі протяжні звуки). Воли та телята розбрелись по толоці, а він.. вигравав на сопілці якусь сумовиту думку (М. Коцюбинський); Сам на дудці він майстерно грав - а мріяв про баяна (М. Рильський); Андрійку, Дми та дми у жоломійку, Бо тобі одна робота, Щоб тягти дуду до рота (Я. Щоголів); А я, Чугайстре, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку, Послухайте, яка вона співуча, Коли заграю, чує кожна круча (П. Воронько); Витяг Олекса флояру, почав грати тужної (Г. Хоткевич); А я їду з кіньми на ніч, на фуяру граю (коломийка); Амфіон знаходить десь між камінням цівницю (Леся Українка); На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш (П. Тичина). - Пор. фле́йта.

Словник української мови

Флояра ФЛОбРА, и, ж. Басова сопілка-зубівка, майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині. Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека (Пісні та романси.., II, 1956, 166); І наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флоя-ри (Сос, Солов. далі, 1957, 37).

ТЛУМАЧ

ФЛОЯРА

= фрила = фрела = флоера = довбушівка флояра, фрила, фрела, флоера, довбушівка і т.д. - українська дерев`яна відкрита поперечна флейта з 6 ігровими отворами, споріднена тилинці, кавалу, флуеру тощо. Діапазон до трьох октав, звукоряди ангіметонні, діатонічні, цілотонові. Застосовуються для виконання ритуальних мелодій, пастуших імпровізацій.

Матеріал з Вікіпедії

Флоя́ра, фрілка, фрелка, флоярка, фреля, довбушинка, зубівка — український народний духовий інструмент. Різновид відкритої флейти, аналогічний тилинці, але має 6 ігрових отворів. Довжина флояри 60 см. Виконавці супроводжують свою гру гудінням, яке створює бурдонний фон. В центральній Україні для малої флояри використовують терміни фрілка або зубівка.

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Флоя́ра, -ри – свирель.

Флоя́ра, -ри, ж. Родъ пастушьей свирѣли. Дудка дідча, а флояра божа. Гн. II. 222. Ум. Флоя́рка, флоя́рочка. Вівчареву флоярочку чути з полонини. Млак. 88. Фре́ла, -ли, ж. = Флояра. Вх. Зн. 75.

РУпедия

свирели, ж. Народный музыкальный инструмент в виде дудки из дерева или из трубчатых стеблей растений. Дудит пастух свирелью звонкой. Некрасов. Вот тихо под свирель запели они про жизнь своих дедов. А. Кольцов. Свирели звук, унылый и простой. Пушкин. || перен. Символ поэтического творчества (поэт. устар.). И в шуме света люби, Адель, мою свирель. Пушкин.

Словари и энциклопедии на Академике

флояра флоє/ра, -и, ж. Басова сопілка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.

Ілюстрації

Флояра1.jpg [1] Флояра 2.jpg [2]


Медіа

Flojara -- Floyara -- Флояра -- Ukrainian mountain pipe Гра на Флоярі Василя Остафійчука

Цікаві факти

Українська флояра

Вірш “Бо флояра грає”