Фасола

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Фасола, -ли, ж. Печаль, кручина. Велика у нас фасола. Вх. Лем. 477.

Сучасні словники

Фасола'

  • Сум або смуток — одна з двох полярностей емоційного життя, іншою є його протилежність — радість; розглядається старшими авторами з психології не як особлива емоція, але скоріш, як група емоцій, що переживаються в ситуаціях що містятьрозчарування чи втрату. Сум характеризується почуттям невигоди, втрати та безпомічності. Люди в стані суму часто стають тихими, менш енергійними і відчуженими.

Сум є однією з основних негативних емоцій, і є скерованою у минуле чи теперішнє. Виникає при відсутності задоволення, втраті чогось, бідності, нестачі. Антонім цього слова: радість.

  • В одних з інтерв'ю, російський православний старець Кирило Павлов, назвав смуток одним з семи смертельних гріхів і закликав боротися зі смутком, вважаючи, що смуток може бути спричиненим диявольською спокусою. Аби звільнитися від духу пригніченості та смутку — він посилається до Отців Церкви, які закликають до терпеливості і говорить, що необхідно узброїтися терпінням, займаючись в той же час молитвою та читанням Божого Слова.


Ілюстрації

Фасола1.jpg Фасола2.jpg Фасола3.jpg

Див. також

  • Туга — почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба; негативно забарвлена емоція, важке, гнітюче почуття.

Близькими почуттями є смуток, нудьга, тривога. Туга відрізняється вираженим зниженням настрою і погіршенням загального самопочуття. У важких випадках спостерігається різко виражена пригніченість, постійна зосередженість на почутті туги, при цьому практично відсутні навіть короткочасні приємні враження. Нарешті, можуть бути випадки абсолютно нестерпної туги, які нерідко є причиною суїцидальних думок і дій. Стан туги часто супроводжуються тривогою, почуттям невмотивованого несвідомого страху.


  • Розпач, відчай — це недуга душі без надії на кращу долю (згідно з визначенням Ціцерона («Туркулянські бесіди», IV), або зневір’я в оволодінні якимсь добром чи в уникненні якогось зла. Розпач необхідно збуджувати тоді, коли він принесе нам, очевидно, якусь користь, тобто, — коли надія, протилежна розпачеві, шкідлива для нас, і ще тоді, коли відчай повинен привести до кращого.