Фарагон
Фарагон, -на, м. Фараонъ. Употребл. какъ бранное слово. Ти фарисею! ти фарагоне! Вх. Лем. 477.
Сучасні словники
- Фарао́н — титул монарха у Стародавньому Єгипті.
Слово «Фараон» — це грецьке спотворення єгипетського «пер о» (високий дім), що значило царський палац. Цим словом почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н. е. Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову влади у всьому Єгипті. Кожен фараон мав п'ять так званих титульних імен. Помічником фараона був перший міністр (візир), керуючий виконавчою владою.
Ілюстрації
|
|
|
Див. також
- [1].
- Деспотичні монархії в Єгипті зародилися в другій половині IV тис. до н . е. . Після об'єднання Верхнього Єгипту і захоплення царями Нармером і Міною ( Менес ) дельти Нілу ( XXXI в . До н. Е. . ) Агресивний військовий характер цих монархій став змінюватися . Одночасно з розвитком бюрократичного апарату і перекладом господарства в пряме підпорядкування монарху йшла сакралізація його влади. Цар став розглядатися як гарант прихильності богів до країни. Починаючи з IV династії , він асоціюється не з богом Хором , а з сонячним богом Ра , сином якого і вважається . Тоді ж одна за одною були побудовані Великі піраміди , що уособлювали виняткову міць і велич правителів того часу.
Із занепадом Стародавнього царства , кліматичною кризою XXIII - XXII ст. до н. е. . [ 1 ] і вступом Єгипту в I Перехідний період могутність і авторитет єгипетських царів ослабли , зріс вплив і багатство знаті і державних чиновників. Епоха Середнього царства так повністю і не повернула єгипетським царям втраченого . Після розпаду Середнього царства і завоювання Єгипту більшою частиною країни почала правити гіксосскіх династія , що володіла повноцінним сакральним статусом. Після вигнання гіксосів на початку Нового царства Єгипет опинився в новому політичним становищі: він більше не домінував у регіоні , де у нього з'явилися такі могутні суперники , як царство Мітанні і пізніше Хатти ( Хетське царство) . У результаті авторитет фараонів став грунтуватися значною мірою на їх військових успіхи . Тим , хто їх не мав (як жінка Хатшепсут і цар - миротворець Аменхотеп III) , доводилося посилено переконувати підданих у своє божественне походження . Незважаючи на це , морально - ідеологічна залежність суспільства від царя вже не йшла ні в яке порівняння з Давнім царством. До кінця II тис. до н . е. . децентралізація єгипетського суспільства , зростання впливу храмів і номархов закінчилися розпадом Нового царства. З цього часу фараони не мали істотного впливу в регіоні. Лише деяким з них (наприклад , Псамметиху I) вдавалося об'єднати Єгипет і втручатися в справи сусідніх країн . Населення та окремі господарства ставали все більш незалежні від царя , а його сакральна роль посередника між народом і богами практично зникла. У 525-485 рр. . до н. е. . фараонами Єгипту офіційно вважалися перські царі Ахеменіди , в 332-323 рр. . до н. е. . - Олександр Македонський , а після смерті останнього - Птолемеї , нащадки його диадохи Птолемея Лага.
- Атрибути :
Корона існувала в багатьох варіантах. Найбільш вживана подвійна корона « пшент » складалася з червоною корони Нижнього Єгипту « дешрет » і білої корони Верхнього Єгипту « хеджет ». Кожна з цих двох корон належала також богинь , покровительствующим цим частинам країни - відповідно Уаджит , богині - кобру , і Нехбет , почитавшейся у вигляді стервятника . Зображення Уаджит ( урей ) і Нехбет прикріплялися до корони спереду. Хустка ( Немєс ) був звичайним головним убором в Єгипті , проте відрізнявся за кольорами в залежності від соціальної категорії носить. Царський хустку , судячи з наявних зображень , був золотим з синіми смугами. Іноді на нього надягала і корона. Крюк ( хека ) - короткий жезл із зігнутим верхнім кінцем. Відомий з додинастических часів і відбувається, ймовірно , від пастушачого жезла . Його носили не тільки боги і царі , але також і вищі чиновники. Батіг чи ціп ( нехех ) зазвичай зображується разом з жезлом - гаком. Жезл ( уас ) - довга палиця з роздвоєним нижнім кінцем і навершием у вигляді голови собаки або шакала , пізніше стилізованим . Борода була символом влади і чоловічої сили царя , виготовлялася штучно і підв'язують
