Ушкал

Ушкал, -ла, м. Рѣчной разбойникъ. АД. І. 94. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали. АД. І. 248. [[Категорія:Уш] ]УШКА́Л, а, чол., заст. Річковий розбійник. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали (Словник Грінченка); Верига нарешті вперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 132). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 541.