Учений

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Учений, -а, -е. Ученый. Вченому світ, а невченому тьма. Ном. № 6015.

У́ЧЕНИЙ

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

У́ЧЕНИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учити. І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Леся Українка, I, 1951, 108); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід. Що ті три зими в школі (Андрій Головко, II, 1957, 404); Левко полегшено зітхає, з вдячністю дивиться на Вараву, не знаючи, як і вклонитися йому: на це парубок не дуже вчений (Михайло Стельмах, I, 1962, 79); // учено, безос. присудк. сл. Перше говорив [пан], що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (Марко Вовчок, І, 1955, 66). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 532. Коментарі (0) УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. 1. Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки. Є на світі багато учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277); Дорошенко і сам захопився роботою експедиції, брався часом за те, що зовсім не входило в обов'язки капітана. «Давно вже щось ми не тралили», — скаже вченому своєму другові — начальникові експедиції, і коли той накаже класти судно в дрейф і спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 198); Нічого не пошкодувало село для знатної доярки та її не менш відомої дочки, для дорогого зятя — інженера, людини вченої і роботящої(Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 198); Мар'янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Михайло Стельмах, I, 1962, 30); // Який одержав спеціальні знання, пройшов спеціальну виучку. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав надгороду (Леся Українка, II, 1951, 202); Та трапеза з звичайних страв, Не з тих, що вчений кухар повимислює Про ласого господаря (Микола Зеров, Вибр., 1966, 383); // розм. Який учився; освічений. — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 361); — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Лесь Мартович, Тв., 1954, 180); // Дресирований, навчений (про тварин). Чи нема ж собак учених? Або коней, що рахують, Мов купці? (Леся Українка, IV, 1954, 144); З далекого краю привезли полковникові вченого ведмедя на цепу (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 29). 2. у знач. ім. учений, ного, чол. Висококваліфікований фахівець з якої-небудь галузі науки. — Як захоче молодь ще й далі навчатись, то задля цього заведена при школі вища установа, де справжні учені розповідають дрібніше й докладніше про всячину (Панас Мирний, IV, 1955, 328); Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум'я правди, що палало в трудах Сєченова, Павлова, Менделєєва, Тімірязєва, і імена цих і інших учених супроти волі царських сатрапів стали гордістю світової науки (Максим Рильський, IX, 1962, 149); — Може, ти й сам з чумаків? — Та знаю, почому хліб і сіль. — Оце добре, оце добре! — зрадів учений. — А чумацьких пісень багато знаєш? (Михайло Стельмах, I, 1962, 49); Вчений опублікував результати своїх дослідів (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 53); Сучасний вчений — це людина з широким колом інтересів, людина великої ерудиції і культури, комуністичної моралі, умілий організатор, справжній вихователь молодої наукової зміни (Вісник АН УРСР, 12, 1975, 8). 3. Пов'язаний з наукою (у 1, 2 знач.). З 1892 р. удалось мені якось вступити на урядову службу до «ученої філоксерної» комісії, що вела боротьбу з філоксерою на Бессарабії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Молодий Вахушті брав активну участь у різних вчених і учбових комісіях і в державних справах (Видатні вітч.геогр.., 1954, 24); // Який присвоюється за успішну науково-дослідну або педагогічну роботу. Учений ступінь кандидата філологічних наук; Учений ступінь доктора медичних наук; Учене звання професора; // Який керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність. [Вася:] Та я ж говорю про вченого секретаря. Ми настоюємо, щоб у цьому питанні була зважена громадська думка інституту (Іван Микитенко, I, 1957, 357); Після голосування вченої ради по останній піднесено висловленій фразі молодої жінки в залі вибухнули дружні аплодисменти (Іван Ле, Право.., 1957, 10); // розм. Серйозний, складний за змістом; який характеризується ученістю або претендує на ученість. — Я думала, що ви привезете новинки з світу вищого, з світу науки. Може, там вийшла яка нова вчена цікава книжка, абощо? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 63); Статистик.. всіляко набивається на вчену розмову з учителем (Михайло Стельмах, I, 1962, 329). ♦ Учене слово див. слово. 4. розм. Який має досвід у чому-небудь, який зазнав покарання; провчений. — Ох, хлопче, — предостерігали [перестерігали] його учені дворові, — говори, та не договорися (Панас Мирний, IV, 1955, 169). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 532.

"Словопедія"

УЧЕНИЙ освічений, тренований, навчений, вишколений, досвідчений; ЯК ІМ. науковець, знавець, ерудит, ок. фахівець, спеціяліст;(ведмідь) муштрований; (- книжку) ЖМ. серйозний, мудрий; (битий) провчений. ПРЕСТИЖНИЙ УЧЕНИЙ Авторитетний учений

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учи́ти. І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Л. Укр., І, 1951, 108); Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вчений як слід. Що ті три зими в школі (Головко, II, 1957, 404); Левко полегшено зітхає, з вдячністю дивиться на Вараву, не знаючи, як і вклонитися йому: на це парубок не дуже вчений (Стельмах, І, 1962, 79); // у́чено, безос. присудк. сл. Перше говорив [пан], що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (Вовчок, І, 1955, 66). УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ), а, е. 1. Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки. Є на світі багато учених людей, а поетів мало. Треба мати талан (Коцюб., III, 1956, 277); Дорошенко і сам захопився роботою експедиції, брався часом за те, що зовсім не входило в обов’язки капітана. «Давно вже щось ми не тралили», — скаже вченому своєму другові — начальникові експедиції, і коли той накаже класти судно в дрейф і спускати прилади в глибину океану, Дорошенко сам стає до лебідки (Гончар, Тронка, 1963, 198); Нічого не пошкодувало село для знатної доярки та її не менш відомої дочки, для дорогого зятя — інженера, людини вченої і роботящої (Дмит., Наречена, 1959, 198); Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, І, 1962, 30); // Який одержав спеціальні знання, пройшов спеціальну виучку. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав надгороду (Л. Укр., II, 1951, 202); Та трапеза з звичайних страв, Не з тих, що вчений кухар повимислює Про ласого господаря (Зеров, Вибр., 1966, 383); // розм. Який учився; освічений. — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились (Н.-Лев., VI, 1966, 361); — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Март., Тв., 1954, 180); // Дресирований, навчений (про тварин). Чи нема ж собак учених? Або коней, що рахують, Мов купці? (Л. Укр., IV, 1954, 144); З далекого краю привезли полковникові вченого ведмедя на цепу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 29). 2. у знач. ім. уче́ний, ного, ч. Висококваліфікований фахівець з якої-небудь галузі науки. — Як захоче молодь ще й далі навчатись, то задля цього заведена при школі вища установа, де справжні учені розповідають дрібніше й докладніше про всячину (Мирний, IV, 1955, 328); Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум’я правди, що палало в трудах Сєченова, Павлова, Менделєєва, Тімірязєва, і імена цих і інших учених супроти волі царських сатрапів стали гордістю світової науки (Рильський, IX, 1962, 149); — Може, ти й сам з чумаків? — Та знаю, почому хліб і сіль. — Оце добре, оце добре! — зрадів учений. — А чумацьких пісень багато знаєш? (Стельмах, І, 1962, 49); Вчений опублікував результати своїх дослідів (Вол., Озеро.., 1959, 53); Сучасний вчений —це людина з широким колом інтересів, людина великої ерудиції і культури, комуністичної моралі, умілий організатор, справжній вихователь молодої наукової зміни (Вісник АН, 12, 1975, 8). 3. Пов’язаний з наукою (у 1,2 знач.). З 1892 р. удалось мені якось вступити на урядову службу до «ученої філоксерної» комісії, що вела боротьбу з філоксерою на Бессарабії (Коцюб., III, 1956, 281);Молодий Вахушті брав активну участь у різних вчених і учбових комісіях і в державних справах(Видатні вітч. геогр.., 1954, 24); // Який присвоюється за успішну науково-дослідну або педагогічну роботу. Учений ступінь кандидата філологічних наук; Учений ступінь доктора медичних наук; Учене звання професора; // Який керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність. [Вася:] Та я ж говорю про вченого секретаря. Ми настоюємо, щоб у цьому питанні була зважена громадська думка інституту (Мик., І, 1957, 357); Після голосування вченої ради по останній піднесено висловленій фразі молодої жінки в залі вибухнули дружні аплодисменти (Ле, Право.., 1957, 10); //розм. Серйозний, складний за змістом; який характеризується ученістю або претендує на ученість. — Я думала, що ви привезете новинки з світу вищого, з світу науки. Може, там вийшла яка нова вчена цікава книжка, абощо? (Н.-Лев., VI, 1966, 63); Статистик.. всіляко набивається на вчену розмову з учителем (Стельмах, І, 1962, 329). &́9671; Уче́не сло́во див. сло́во. 4. розм. Який має досвід у чому-небудь, який зазнав покарання; провчений. — Ох, хлопче, — предостерігали [перестерігали] його учені дворові, —говори, та не договорися (Мирний, IV, 1955, 169). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 532.

Офіційний сайт Української мови

УЧЕНИЙ Синонiмі до слова :освічений, тренований, навчений, вишколений, досвідчений; ЯК ІМ. науковець, знавець, ерудит, ок. фахівець, спеціяліст; (ведмідь) муштрований; (- …

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

ученый Прилагательное (ученый) прил. 1. (о человеке || of a person) learned, erudite3 источника 2. (относящийся к науке) scientific2 источника ученое общество — scientific society2 ученый совет — academic council2 3. (дрессированный) trained, performing

Словари и энциклопедии на Академике

Український тлумачний словник учений ТолкованиеПеревод учений I уч`ений (вче́ний), -а, -е. 1) Який має широкі й глибокі знання взагалі або в якій-небудь галузі науки. || Який одержав спеціальні знання,пройшов спеціальну виучку. || розм. Який учився; освічений. || Дресирований, навчений (про тварин). 2) у знач. ім. уче́ний, -ного, ч. Висококваліфікований фахівець з якої-небудь галузі науки. 3) Пов'язаний з наукою (у 1, 2 знач.). || Який присвоюється за успішну науково-дослідну або педагогічну роботу. •• Уче́ний сту́пінь — наукова кваліфікація у певній галузі знань. || Який керує науковою діяльністю,організовує наукову діяльність. ** Уче́на ра́да — а) колегіальний орган керівництва науковою діяльністю вищого навчального закладу,науково-дослідної та науково-виробничої організації; б) дисертаційна рада із захисту докторських абокандидатських дисертацій. || розм. Серйозний, складний за змістом; який характеризується ученістюабо претендує на ученість. 4) розм. Який має досвід у чому-небудь, який зазнав покарання; провчений.

II `учений (вче́ний), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до учити. || у́чено, безос. присудк. сл.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. • учворювати • учеництво См. также в других словарях: • учений — [ўче/нией] = вчений м. (на) ному/ н ім, мн. н і, дієприкм., прикм., ім … Орфоепічний словник української мови • учений — дієприкметник від: учити учений 1 прикметник який має глибокі знання учений 2 іменник чоловічого роду, істота науковець … Орфографічний словник української мови • История политических учений — Эта статья или раздел описывает ситуацию применительно лишь к одному региону. Вы можете помочь Википедии, добавив информацию для других стран и регионов. История политических учений (ИПУ) гуманитарная наука. И … Википедия • История экономических учений — История экономических учений экономическая наука, изучающая зарождение, становление, развитие и смену экономических концепций на всём протяжении истории общественного производства. Содержание 1 Экономическая мысль Древнего Востока … Википедия • История политических и правовых учений — История политических и правовых учений научная и учебная дисциплина, рассматривающая закономерности развития политико правовой теории, концепции права и государства, существовавшие в истории юриспруденции. См. также Теории происхождения… … Википедия • История коммунистических учений — Коммунизм общее название учений, провозглашающих целью отмену частной собственности и освобождение человека и общества от экономического и социального гнета. Слово «коммунизм» объединяет те религиозные, нравственные и экономические учения,… … Википедия • Шесть секретных учений — Цзян Цзыя, портрет из энциклопедии 1607 года. Шесть секретных учений (кит. трад. 六韜, упр. 六韬, пиньинь … Википедия • История правовых учений — История политических и правовых учений учебная дисциплина, рассматривающая закономерности развития политико правовой теории, концепции права и государства, существовавшие в истории юриспруденции. См. также Теории происхождения государства и права … Википедия • История учений — ♦ (ENG history of doctrine) развитие учений или док тринального понимания христианской церкви в различные периоды времени … Вестминстерский словарь теологических терминов • История учений о государстве и праве (история политических и правовых учений) — самостоятельная научная и учебная дисциплина, исследующая и освещающая историю возникновения и развития теоретических знаний о государстве, праве, политике и законодательстве, т.е. изучающая процесс познания государственных и правовых явлений в… … Теория государства и права в схемах и определениях

Ілюстрації

Учений11.jpg Учений.jpg 200px-M.Kravchuk.jpg Учений1.jpg

Медіа

До Івано-Франківська завітав відомий науковець Богдан Гаврилишин


Цікаві факти

Михайло Пилипович Кравчук - Учений, який здобув всесвітнє визнання

Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальної машини). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Уже в 21 сторіччі ЮНЕСКО внесла ім'я М. Кравчука до переліку найвизначніших осіб. [1]

Дев’ятирічний хлопець став лектором університету

У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького з’явився унікальний лектор – 9-річний Віталій Нечаєв. Молодого генія нині знає вся Україна. Ще у 7 років за свої феноменальні здібності Віталій отримав національну премію «Гордість країни».

Український учений ХХ століття, який випередив час

Одночасно з Теслою, в Росії над проблемою бездротової передачі енергії працював Михайло Михайлович Філіппов. У ході одного з експериментів він із Санкт-Петербурга зумів запалити люстру в Царському Селі. Вважається, що Філіппов експериментував над передачею енергії вибуху на великі відстані. [2]

Учений, який підняв Ужгород до рівня Рима, Парижа і Гамбурга

етро Лизанець – завідувач кафедри угорської філології, директор Центру гунгарології УжНУ, доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Угорської Республіки «Лицарський хрест». Більше читайте тут: [3]

Матеріал з Вікіпедії

Учений чи науковець?[ред. • ред. код] Як зауважують багато з українських мовознавців назви професій українською мовою мають форму іменників (робітник, службовець тощо) на відміну від російської мови, де поширеною єприкметникова форма (рос. рабочий, служащий). Однак замість слова науковець ми вживаємо вчений. Водночас слово вчений усталено вживають і замість науковий у словосполученнях учений секретар, учена рада. Назви наших учених звань, які вже звично співіснують із науковими ступенями, — молодший і старший науковий співробітник (калька з рос. сотрудник). [2]