Утинок

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Утинок, -нку, м. Отрубокъ, обрубокъ. НВолын. у. Шух. І. 96. Вас. 14 7.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УТИ́НОК (ВТИНОК), -нка, чол.

1. Що-небудь обрубане, обрізане, вкорочене. У всьому корова як корова — і ноги на місці, і роги круті, а ось хвіст — куций. Не хвіст, а утинок (Олесь Донченко, VI, 1957, 143); Тут кишла людей на долонях нив У зелених втинках тополь і платанів (Леонід Первомайський, I, 1958, 109).

2. діал. Обріз. Бандити зривають з плечей карабіни та втинки і роз'їжджаються на дві сторони (Михайло Стельмах, II, 1962, 197); Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру, що лежав поруч у другій борозенці і немилосердно лаявся після кожного пострілу: куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 192).

Ілюстрації

Утинок.jpg Утинок2.jpg Утинок4.png Утинок3.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Утинати