Уродити
Уродити, -ся. См. Урожати, -ся. (Вродити)
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Перех. Народити. - Та одна ж нас матінка уродила, Та не одну долю нам уділила (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 127); Швидко по весіллю вона захорувала і вродила синка (Фр., II, 1950, 111).
2. Неперех. Дати урожай. На біду того літа груша вродила, та ще й дуже рясно (Н.-Лев., II, 1956, 377); Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди (Олесь, Вибр., 1958, 233); Ідеться про те, що на сипучому піску не може бути збудований ніякий дім і що на голому камені не вродить ніяка пшениця (Рильський, Веч. розмови, 1964, 265).
3. Неперех. Вирости, дозріти гарним, в добрій кількості (про злаки, овочі, плоди фруктових дерев і т. ін.). Сіяв гречку, а вродив мак (Укр.. присл.., 1955, 235); Коли не буде добрива, то не вродить ні овес, ні картопля, ні біб... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14); // безос. А вродило цього року - листу не видно. Посеред саду старезна яблуня, всипана райськими яблуками, аж гілля кіллям підважені (Вас., II, 1959, 183).
Ілюстрації
|
|
