Упиватися

Упиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. упитися, уп’юся, -єшся, гл. 1) Напиваться, напиться, упиваться, упиться. Дай, Боже, пить, та не впиваться. Ном. Мені любо дівочою красою впиватись. К. Досв. 90. 2) Впиваться, впиться, вцѣпляться, вцѣпиться. Як п’явка впивсь. Ном. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася. Шевч.

Сучасні словники

1. П'ючи вино, горілку і т. ін., п'яніти, ставати п'яним. З того часу щовечір вона була й п'яна; а вирве вдень годинку, то і вдень уп'ється (Марко Вовчок, I, 1955, 267); — Коли б не впиться, — сказала Кайдашиха і оддала хазяйці чарку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Хропе сторож, що упився з нагоди приїзду паничів (Олександр Довженко, I, 1958, 222).

2. Насичуватися чим-небудь, вбирати щось у великій кількості. Лежать неозорі колгоспні лани, — і озимі, і ярі, — лежать колгоспною любов'ю викохані, сонцем упиваються... (Остап Вишня, I, 1956, 371); О хмари, не пливіть... зелені Поля ще не впились, Хай ллються ще струмки студені (Максим Рильський, I, 1960, 94).

3. Дуже втішатися чим-небудь, мати насолоду від чогось. Я люблю тебе, пташино. Як щебечеш між квітками, — Мовчки слухаю й радію, Упиваючись піснями (Борис Грінченко, I, 1963, 109); Іди ж, Насичуйся весною, упивайся, Вбирай у себе голоси та барви (Максим Рильський, I, 1956, 77).

Ілюстрації