Уловити

Уловити, -влю, -виш, гл. Поймать. Лисичка.... так уже йому служить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. Рудч. Ск. І. 24. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86. 1. Сприймати, розпізнавати, помічати що-небудь органами чуттів. Іноді крізь тупотіння копит ухо вловлювало далекий гуркіт грому (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 409); Платон підставляв вітрові лице і вловлював п'янкі запахи осіннього поля (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 7); Вухо вже вловляло з далекого краю озера шум водоспаду.. (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 39); З хатніх вікон ясно чути Рудикові, плаче й приказує щось Христя. За вітром не чути слів, не вловити їх... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 152); // Сприймати, осягати розумом або помічати щось підсвідомо, інтуїтивно. Якимсь тільки їй властивим чуттям, чуттям солдатки уловлювала вона біль Надії (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 14); Після проповіді читали псалми. Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 217); Левко вловив у його тоні приховану іронію і ще більше скипів (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 293). 2. перев. док. Схопити, затримати того, хто тікає, ховається. Дидона вигадала грище, Еней щоб веселіший був, І щоб вертівся з нею ближче, І лиха щоб свого забув: Собі очиці зав'язала І у панаса грати стала, Енея б тілько уловить (Іван Котляревський, I, 1952, 77); [Пастух:] Тут вирвався якийсь бурлака-волоцюга... Либонь давно ховався тут... і втік. На бога, браття, поможіть вловити (Леся Українка, II, 1951, 203); Вводять побитого польського шпигуна. [Козак:] Вловили, гетьмане. Украв він човна і тікав у плавні (Олександр Корнійчук, I, 1955, 231); Юля скинула косинку, зав'язала очі і, простягнувши руки, весь час сміючись, намагалася вловити його [Отто] (Тютм Вир, 1964, 458). 3. перев. док. Схопити що-небудь на льоту. Листя ж ми руками ловим — та куди там уловить! Мов із сміхом кольоровим все воно кружля й летить... (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 43). ♦ Уловити момент — зуміти використати слушний момент для здійснення чого-небудь. Треба вловити момент, коли рибина вперше відчує небезпеку і ніби закам'яніє, спаралізована страхом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 38). 4. перев. док. Схопити або піймати в пастку, яму яку-небудь живу істоту як здобич або з якоюсь іншою метою. Веде його [кота] лисичка до своєї хати, — так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе (Українські народні казки, 1951, 34); Уловив [Вася] і терпеливо, ласкаво навчив дикувате пташеня усяким штуковинам (Олександр Ковінька, Кутя..., 1960, 28); — Я он того мишастого вловлю, — тицьнув [козак] пучкою на верболіз, де никав чи то турецький, чи козацький неосідланий кінь (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 235). ♦ Уловити ґаву — те саме, що Піймати ґаву (див. ґава). Нетерплячі ступнями міряли землю — дізнатись, по скільки припаде на душу, та одразу й оком накинути, де яка нива: чи солонці, чи вівсюгувата дуже, щоб, як буде нарізка, та не вловити гаву (Андрій Головко, II, 1957, 254). 5. перев. док. Витягти, вибрати, дістати що-небудь з води (рибу і т. ін.). З подвір'я, галасуючи, дітвора виносить великий рибальський сак і прямує до річки. — Мамо, і я побіжу з ними, — прохає Ксеня. — Може, щось і вловимо на вечерю (Михайло Стельмах, I, 1962, 517); Повернувшись з школи, він сказав таткові, що піде на ставок, може раків уловить (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 140). 6. перев. док. Застати, затримати когось на місці здійснення чого-небудь недозволеного. [Берта:] Тепер місячно, то ми підемо в кущі, візьмемо Августа з собою, та й принесемо в'язочку хмизу. [Стара мати:] Еге, щоб ще лісничий вловив! (Леся Українка, IV, 1954, 213); — Мене раз піп уловив на яблуні (Іван Микитенко, II, 1957, 191). ♦ Уловити на гарячому — те саме, що Впіймати на гарячому (див. гарячий). — То у вас книжки? — сідаючи, спромігся [Лодиженко] запитати, неначе вловив [Юсупа Ахмат-Алі].. на гарячому (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 224). 7. спец. Відбирати з якого-небудь середовища певним апаратом, приладом (хімічні продукти, пил тощо); // Виявляти і приймати радіосигнали, виявляти і збирати магнітні хвилі, нагромаджувати сонячну енергію і т. ін. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 431.