Уколиця
Уко́лиця, -ці, ж. = Околиця 1. Сюдоютудою по за вколицю. Ном. № 7752.
Зміст
Сучасні словники
ОКОЛИЦЯ 1, і, жін.
1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 154); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (Микола Олійник, Леся, 1960, 62).
2. Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. Блука наш Іванко із села в село, і хуторів не мина.. Обійшов усю околицю і вже степами потяг (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину (Нечуй-Левицький, I, 1956, 157); Через яких тижнів два після пожежі у Вітровій Балці по всій околиці пройшли пожежі, як вогняні смерчі (Андрій Головко, II, 1957, 280).
3. рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
4. у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями. Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є з
ОКОЛИЦЯ 2, і, жін. Частина головного убору у вигляді обідка, що облягає голову. А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка — Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці давно немає (Українські народні думи.., 1955, 73); Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 303); І плащ міліцейський, і кашкет з малиновою околицею, і чоботи, й усе-все свідчило про те, яки службу несла ця людина (Юрій Збанацький, Курил. о-ви. 1963, 38).
Ілюстрації
|
|
|
|
