Удосталь

Удо́сталь, нар. Вдоволь, достаточно.

Значення

У достатній мірі, в необхідній кількості. Удосталь задовольнятимуться потреби всіх верств населення у високоякісних товарах широкого споживання (Програма КПРС, 1961, 81); Жирна баранина парувала поруч на дошці, а Горпина різала її, доглядаючи, щоб усім було вдосталь (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 140);

// ірон. Дуже багато. В неблизьку пустилися [гості] путь і, вдосталь наковтавшись степової порохняви, витираються тепер хусточками (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 643).

Джерела

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 313.