Удка
Удка, -ки, ж. = Вудка. На́ тобі удку та піди собі риби вловиРудч. Ск. II. 86. Ум. У́донька, удочка. Рибонька на удонці трепечеться. Г. Барв. 119.
Сучасні словники
ВУ́ДКА, и, жін. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. " Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Іван Франко, VI, 1951, 304); — А ти будеш тут рибу ловити? — Попробую, — сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 676)." ♦ Закидати (закинути) вудку — натяками намагатися з'ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 78); Змотувати вудки — спішно зібравшись, іти геть, тікати. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 342); Попастися (спійматися і т. ін.) на вудку — піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попускати (попустити) вудку — послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Вадим Собко, П'єси, 1958, 162); Урвалася (увірвалася) вудка — втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов поліно, тричі пилкою ширкнув і — давай гроші (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 76).
Ілюстрації
|
|
|
=Див. також
=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
