Убожство
Убожство, -ва, с. Убожество. Той же зоставсь ув убозстві, а йому фортуна на войні послужила. К. ЧР. 199.
Зміст
Сучасні словники
УБО́ЖСТВО (ВБО́ЖСТВО), а, сер., заст.
1. Убозтво, убогість, бідність. — А я ж прожила свій вік за панщини, в убожестві... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 325); — Той же зоставсь у в убожестві, а йому фортуна на війні послужила, у старшину, у значне козацтво ускочив (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 118); Чоловіки бідкаються своїм убожеством та лютими морозами (Панас Мирний, I, 1949, 162); То місячне сяйво одягає його [село] у святешний одяг, кудись ховає все убожество, лахміття, що муляє очі вдень (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 75); Вбожество нашого знання нам сумнівом серце турбує: Як учинилося те, що споруда всесвітня постала, Як і коли їй настане кінець — і чи довго ще можуть Стіни всесвітні витримувать буйних стихій колотнечу? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 200); Маркс переконливо показав, що панування капіталу привело до цілковитого відчуження праці, що воно фізично і духовно калічить і спотворює людину, породжуючи розумове убожество і моральну злиденність в середовищі панівних класів (Радянське літературознавство, 5, 1968, 8).
2. розм. Про бідну людину. — Боже мій! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 132); // зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину. Коли він [Іван] не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона [Антоніна] робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406).
Ілюстрації
|
|
|
|
