Тяма
Тяма, -ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чортма тями. Лебед. у. Має тяму до римарства. Борз. у. Не при тямі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі. МВ. (О. 1862. І. 103).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ТЯ́МА, и, ж., розм. Здатність осмислювати що-небудь; кмітливість, тямущість; розум. 1. – Сей Шелевило – брехунець, – дума Хапко, – а проте... Тями йому не бракує: зна, що личко, що ремінець... (Марко Вовчок); 2. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги. Як мати з того гріш? Людина не без тями, Надумавсь він горох посіять за житами (М. Зеров); 3. – Глядіть, люди! – погрожує Салоган. – Їдете [переселятися] в штанях набираних [з купованої матерії], а щоб не позбулись і вибійчаних! Одумайтесь, хто має тяму! (М. Стельмах);
рідко. Свідомість. Вона почувала, що якийсь туман налягає на її тяму (І. Нечуй-Левицький).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови у 20 томах - https://slovnyk.me/dict/newsum
