Тюпати
Тюпати, -паю, -єш, гл. Ходить мелкими шажками; ѣхать медленно. Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай. Ном. № 13674. Проти нас тюпа чоловік верхи. О. 1862. VIII. 27.
Сучасні українські словники
1. Бігти, нешироко ступаючи, дрібною риссю (про тварин). — Поки холодок, хай тюпає, бо як сонце припече, то тоді й повагом важко... Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний, IV, 1955, 310); — Нам чогось так весело, регочемося, борюкаємося на санях, конячку підхльоскуємо.., а вона, знаєш, так жваво головою потріпує, тюпає собі... (Степан Васильченко, I, 1959, 80); Конячка весело форкала, тюпала, сани.. немилосердно кидало з вибою у вибій (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 338); // Швидко йти або повільно бігти маленькими кроками (про людей). І йде [Давид], ридаючи до сина. Аж тюпає, немов біжить (Тарас Шевченко, II, 1953, 72); Худенький, згорблений [директор], тюпав борзенько попід мур, аби де сховатися від напасті (Лесь Мартович, Тв., 1954, 195); Іде по воду молодиця, За нею тюпає хлоп'я... (Максим Рильський, II, 1960, 312).
2. рідко. Іти повільно, через силу; плентатися. Гутман змахує з чола піт.. і деякий час тюпає за мною мовчки (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 153).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 334.
Ілюстрації
|
