Туманити

Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278.

Сучасні словники

Робити щось непрозорим або невиразним
Застилати, заволікати очі або потьмарювати зір, погляд, очі (про сльози і т. ін.). 
Перешкоджати правильному сприйманню дійсності, нав'язуючи, поширюючи хибні твердження, помилкові уявлення і т. ін.
Дурити, морочити кого-небудь.
Робити невиразним, нечітким.

http://sum.in.ua/s/tumanyty

Джерела та література

Сльози туманили їй очі, але вона гордо, болісно зсунула брови і вважливо одвернулась од вікна (Леся Українка, 1952) В темряві бродите, і вас, як сліпців, напасники куди хтять пхають,.. туманять ваш бідний розум страхами (Михайло Старицький,1959)

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}