Топорець

Топорець, -рця, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ТОПІРЕЦЬ 1, рідко ТОПОРЕЦЬ, рця, чол.

1. Зменш. до топір. Гуцул промовля шепітком: — Що ж ти йдеш у парламент з ціпком? Ти захисник наш, воїн, борець, — Ось для битви візьми топірець (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 381); Розчищають ліси у Карпатах, Чуть розмову пили й топірця (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 113); І з топірцем тесляр-бувалець, Старий вояка — весь в хрестах, І мисливець, отой страждалець, Завжди з рушничкою в руках;.. І хто там [в кузні] тільки не бував! (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 214); Він обхопив рукою топорецьза своїм поясом і пустився йти далі (Іван Франко, IV, 1950, 414).

2. діал. Сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін. Ой попід гай зелененький Ходить Добош молоденький, На ніженьку налігає [налягає], Топірцем ся підперає [підпирає] (Думи та історичні пісні, 1941, 209); Гуцул.. гордий, гарячий, твердий, як сталь на його різьбленому топірці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210); Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [леґінь] з каменя на камінь, рубає топірцем гілки по дорозі і свистить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 138); // Така сокирка з металу або дерева як сувенір. — Є десь у мене гуцульський топірець, цяцькований міддю і бісером (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 440).

Ілюстрації

Див. також Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 169.