Товкти

Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Рудч. Ск. II. 166. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. Грин. III. 314. 3) Твердить. Щодня одно товкла: «веди, та й годі». Рудч. Ск. II. 55.

Сучасні словники

ТОВКТИ, вчу, чеш, недок. 1. перех. Пом'якшувати, дробити, розтирати що-небудь у ступі, ступці і т. ін. товкачем, товкачиком, макогоном. Валя в клуні товче пшоно в ступі (Степан Васильченко, III, 1960, 320); Сало товчуть у ступці разом з часником, борошном, цибулею чи зеленню (Українські страви, 1957, 88); Марганцевокислий калій не можна товкти або розтирати в ступці разом з вугіллям: від тертя товкачика розвивається тепло, суміш нагрівається і може спалахнути (Уроки діда — старого хіміка, 1956, 36); // Б'ючи товкачем (звичайно в ступі), обдирати лузгу, шкірку з проса, пшениці і т. ін. [Свашки:] Поглядає дружко скоса, Чи немає на печі проса; Коли б як утекти, Щоб проса не товкти! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 431); // перен. Ідучи, пересуваючись, м'яти, давити ногами; топтати. Сеспель ішов разом з усіма [червоноармійцями]. Товк багнюку, перелазив через снігові замети (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 223); Різномасті коні товкли копитами м'яку степову землю (Михайло Шолохов, Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 223). ♦ Товкти воду в ступі див. вода; Товкти воду — те саме, що Товкти воду в ступі (див. вода). Була я тут [в Софії] і в їхньому парламенті.. Більш там воду товкли, ніж діло робили (Леся Українка, V, 1956, 157). 2. перех. Розбивати, розколювати що-небудь, б'ючи об землю або тупим знаряддям (молотком і т. ін.). Щира товаришка услужила своїй подрузі, і всі далекі і близькі сусіди розказували та реготалися, як Параска горшки товкла від невдачі (Панас Мирний, IV, 1955, 65); Або вчився б [Славко] до іспитів, або пішов би хоч каміння товкти. То йому все одно (Лесь Мартович, Тв., 1954, 242). 3. перех. і неперех., розм. Бити кого-, що-небудь у щось, по чомусь. — Що ти, сестричко, мене в спину товчеш? — Та то я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 212); Вітер холодний повіяв від заходу і почав товкти о шиби вікон грубими краплями дощу (Іван Франко, V, 1951, 176); Лежить [лев], одкинув хвіст і смерті дожидає.. Кабан кликом під боки стусоне; Жаднюга-Вовк рвоне його зубами; Бугай товче рогами (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103); — Серце б'ється, живий, — відповів перший. — Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 348); // безос. Скомандували привал. Сагайда прокинувся від того, що підвода зупинилась і його перестало товкти в голову металевою ніжкою лафета. Якби ще товкло, то спав би (Олесь Гончар, III, 1959, 78); // перен., рідко. Завдавати ударів у бою. Старик згадав, як з міста тікали білі, коли Червона Армія їх так товкла, що вони ледве добрались до моря (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 43). ♦ Хоч головою товчи об стіну — про неможливість вплинути на вперту або нетямущу людину. Нічого не тямить [Коритний]. Хоч ти головою товчи об стіну, а він своє — своє (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 163). 4. перех. і неперех., перен., розм. Говорити, повторювати те саме. — А почому чіпчики продаєте? — По двадцять нових, або що?.. — Що спустите, як усі візьму? — товк своє Ґава, всміхаючись (Іван Франко, III, 1950, 56); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 34); — Я тебе до себе в куми прошу... Чув? У куми! Бог послав мені сина. Прошу тебе охрестити. І дочку прошу, — товче йому Олексій Іванович (Панас Мирний, IV, 1955, 225). 5. перех., перен., розм., рідко. Механічно вивчати напам'ять що-небудь; зубрити. Деякі [школярі] складалися по копійці купити булку, бо за печінку тягло; дехто ходив по хатах з кутка в куток і товк урок (Панас Мирний, IV, 1955, 112).