Тишко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ТИШКО́ а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).

Сучасні словники

«ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». — "Перун", 2005

Тишко -а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина.

Ілюстрації

Тишко 1.jpg Тишко.jpg Тишко 3.jpg

Медіа