Тирчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Тирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. Котл. Ен. 2) Трещать, скрипѣть. Вх. Лем. 473. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ). Вх. Лем. 473. Вх. Уг. 271.
Зміст
Сучасні словники
ТИРЧА́ТИ, -чу, -чиш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли... [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб'є, то тільки бадилля тирчатиме (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 426); В хаті було душно. Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 290).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 122.
Ілюстрації
|
|
|
|
