Тикати
Ти́кати
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Тикати, каю (чу), єш (чеш), гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979.
ТИКАТИ 1, тикаю, тикаєш і тичу, тичеш, недок., ТКНУТИ, ткну, ткнеш і ТИКНУТИ, ну, неш; наказ. сп. тикай і тич; док.
1. перех. і неперех. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Паличку мідну у каламар тиче [суддя], Двох чоловіків до столика кличе (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 477); Щілини між колодками були позатикані мохом.. Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 413); Есесівка робила ретельний обшук. Вона хижо заглядала в вуха, в ніс, тикала паличкою в волосся, зривала з голови і кидала на підлогу гребінці, куйовдила волосся (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 168);
// Колоти, проколювати кого-, що-небудь, наносячи удар чимось гострим. Рано збудять, ..Перекличуть, до майдану поведуть; Стануть вчить, як в турка тикати ружжом [рушницею] (Яків Щоголів, Поєрії, 1958, 108); Генка ще не підіймав голови, стояв, мов бичок, що збирався ткнути рогом свого недруга (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 128);
// Вкладати, засовувати щось у (за) що-небудь, у середину чогось. Він добув з-за пазухи гниличку і тикав її Прісьці в рот (Леся Українка, III, 1952, 639); Як учув вояк про теє, — Не сказав нічого. Тільки ткнув у зуби люльку, Ляснув вороного (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 92); Поквапно.. ткнув [моряк] за пояс кілька протитанкових гранат (Іван Ле, Мої листи, 1945, 184);
// Встромляти, впихати в глиб чогось: саджати. Вона знов опинилася коло гучномовця «Весна» і знов тикнула чорний штепсель у розетку (Павло Загребельний, День.., 1964, 321); Думаєте, що це дурниці — посадити саджанець! Треба ж не так собі тикнути в землю — рости! Ні, треба й корінці, які пошкоджені, рівненько підрізати, зрівняти (Олесь Донченко, V, 1957, 202).
♦ Голкою (шилом, пальцем) ніде (нікуди) ткнути: а) дуже багато, у великій кількості. Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей, як-то кажуть: ніде й голкою ткнути (Леся Українка, III, 1952, 541); — Привезли нас [новобранців] у Полтаву, а там народу, як ото в покрову на ярмарку: шилом нікуди ткнути (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50); б) дуже тісно. Перші пропустили було його, так що він зібрався було аж на рундук, зате далі — і пальцем нікуди було ткнути (Панас Мирний, IV, 1955, 141); Не тикай носа до чужого проса (у чуже просо) див. просо; Пальцем тикати (ткнути) в очі див. око 1; Тикати (ткнути) [свого] носа див. ніс.
2. перех. і неперех. Короткими, різкими ударами, поштовхами торкатися кого-, чого-небудь; штовхати кінцем чогось. Мелашка вилізла на стільчик, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 323); Товсті засмаглі купці.. раз у раз грубо тикали рабів ціпком або чоботом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52); Всі стали в коло, і Толя, тикаючи кожного пальцем у груди, лічив (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 112); Не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать — хто кулаком стусоне межи плечі, хто костилем ткне під ребра (Олекса Стороженко, I, 1957, 34);
// безос. Перед самим носом запашіла гаряча головешка. Похололо в грудях у Андрія Петровича, зажмурив очі. Ткнуло гарячим у щоку, поміж усами у губи, аж немов зашкварчало (Степан Васильченко, I, 1959, 297).
3. неперех. Показуючи на кого-, що-небудь, кудись, робити різкий жест у цьому напрямі. — Он, он мої вороги! — тикаючи пучкою на піл, із дикою зненавистю примовляла Катря (Степан Васильченко, I, 1959, 301); Зібрався комсклад.. Симбірський пояснював завдання, тикаючи пальцем у карту (Микола Трублаїні, I, 1955, 59); Мокрієвська тикнула рукою на шинк і одразу заплакала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 299); Вартовий нервово смикнув Ремо за кунтуш і ткнув рукою ліворуч (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 63); Він виступив з-за вола й пужалном ткнув у простір, де за ріллями, за облогами в балці хутір визирав (Андрій Головко, II, 1957, 11).
Тикати (ткнути, тикнути) дулю (дулі) кому — показувати дулю (дулі) на знак зневажливого ставлення до кого-небудь. — Дожидайся тепер, брехухо, хустки від невістки! — чую, кричить вже біля воріт Петренчиха та дулі мені тиче... (Любов Яновська, I, 1959, 88); — Не попадайся ж і ти мені.. — Ось тобі! — і Івась ткнув йому дулю (Панас Мирний, IV, 1955, 98); Палажка вийшла з волості з Кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339).
♦ Пальцем (пальцями) тикати див. палець; Тикати (ткнути) носом див. ніс; Тикати (ткнути, тикнути) під [самий] ніс (в обличчя, в очі, перед очі, у вічі) що, чим: а) показувати що-небудь, звичайно різким рухом, жестом наближаючи його до обличчя співбесідника. — Глянь! Що це таке! — сказала Кайдашиха, тикаючи під самий ніс Кайдашеві горня з кашею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 303); Він тиче мені перед очі мускули своєї правиці (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 63); — У мене пропуск є, — жартував Юхим, тикаючи їй в обличчя пляшкою. — Мене молодий і молода просили (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 167); Він витяг з кишені піджака вчетверо складеного папірця і тикнув в обличчя Іванові (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 27); Може, так і до завтра не помітить він [вартовий], який напис на стовпі, поки йому хто не ткне в очі (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 12); б) уперто намагатися звернути чиюсь увагу на щось; нагадувати, часто повторюючи. [Романюк:] Що ви мені все Дубковецького та Посмітного під ніс тичете? ..Я дев'ятнадцять років головою (Олександр Корнійчук, II, 1955, 240).
4. перех., перен., розм. Дуже часто вживати (слово, вираз і т. ін.). [Милевський:] Перевтома — се тепер модне слово і скрізь його тичуть... (Леся Українка, II, 1951, 74);
// Пропонувати, нав'язувати комусь що-небудь неприйнятне. — Сказав був [голова]: «Хомо, можете вибрати собі яке завгодно по батькові. Можете зватися Хома Іванович або навіть Хома Геннадійович». То мені навіть кривдно стало. Ну, що він мені тиче? Геннадія якогось (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 9).
5. перех., розм. Різким, рухом давати, подавати комусь що-небудь. — Сам розкоштуй [розкуштуй], що нам доводиться їсти! — казали йому одрадяни, тикаючи Уласові шматок хліба, сухий та чорний, як кізяк (Панас Мирний, IV, 1955, 257); Панна Апеля закриває долонями очі і вибігає з кімнати.. За хвилину вертає і тиче щось в руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 261); Заклопотана і варінням, і мастінням, і прибиранням, мати ткнула батькові й мені шапки в руки.. й витурила нас із хати (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 170); Горобець привітався, ткнув велику, розпарену в кишені руку (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 171);
// Похапцем або крадькома давати комусь що-небудь. — Він один ніколи не тикне меті карбованця в руки за послугу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 138); Потім втратила Неля й апетит. Мало що допомагало хитрування Марині, яка від якогось часу систематично «обкрадала» стіл Безбородька і нишком тикала Нелі всякі делікатеси (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 424);
// Давати хабара комусь. — А як же ти думав? ..поїхати туди та звідти, а там прохати. Та не без того, щоб там кому не ткнути, — почав вилічувати Дзюба (Панас Мирний, I, 1954, 299).
♦ Тикати (ткнути) [куку] в руку кому — давати комусь хабара.
6. перев. док., перех., розм. Недбало, без розбору або нашвидку розмістити, заховати десь; запхати, засунути. — Певно, ти, Грунько, прибираючи в кабінеті, зняла її [книжку] з столу й ткнула куди між другі! (Панас Мирний, IV, 1955, 343); Кинувся [Захар], тільки по голосу пізнав дорогого гостя, мотався по хаті з мішком, певне секретним, не знав, куди ткнути (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 157);
// перен. Посилати, направляти когось куди-небудь; дівати. — Я ще не знаю, що з мене буде; куди себе ткну (Панас Мирний, I, 1954, 351).
7. неперех. Різким рухом від себе бити, ударяти. Все веслом махає [Харон] І в морду тиче хоч кому, Од каюка всіх одганяє (Іван Котляревський, I, 1952, 131); В пані Федори вже борються два почуття: чи притулити до себе цю важку голову, чи ткнути між очі кулаком (Михайло Стельмах, I, 1962, 90); — Дурень! — Геллерфорт схопив палицю і тикнув нею в фізіономію Довговуха (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 145).
8. перех., діал. Займати, чіпати. — Не тикай, боярине, наших земель і наших людей, а тоді, може, ми приймемо тебе до своєї громади (Іван Франко, VI, 1951, 52); Ого! Вони мають свій закон: забалакає він з рушниць до кожного, хто насмілиться хоч пальцем ткнути садки їхні! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194);
// перев. док., перен. Вплинути на кого-небудь, схвилювати, зачепити когось. Сей звичайний арештантський жарт, бачиться, ткнув і його неприємно, немов дотик леду [льоду] (Іван Франко, IV, 1950, 491).
ТИКАТИ 2, аю, аєш, недок., розм. Звертатися до когось на «ти». — Як тільки будеш на мене викати, то я тебе присилую тикати; буду за вуха скубти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); — Слухай-но ти, Грицю (панотець кождому тикав), питаюся я тебе, чого ти розпиячився? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 63); — А ти хто такий? — прикидаючись незнайком, запитав Дорош. — Прошу не тикать. Я — голова сільради. — Ну то й що? — Сказано — документи давай, а не розбалакуй! — Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри, обміряв його очима з ніг до голови (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 117).
ТИКАТИ 3, ає, недок., розм. Те саме, що цокати1. Вона час від часу позирала на годинник, що тикав обіч неї (Іван Франко, V, 1951, 419).
Синоніми
СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм.,ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм.,ТИ́ЦЯТИ розм.,ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку).
Цитати української літератури з використанням слова "тикати"
1. "Злякано кинулась до нього, схопила за руки, стала тикати йому недокурок, забурмотіла щось, мало не заплакала з ним." (Винниченко Володимир Кирилович - "З Костем сталася чудна кумедія")
2. "Але Федько, мов не чуючи, підбіг на край своєї крижини і знов став тикати під нову крижину" (Винниченко Володимир Кирилович - "Федько-халамидник")
3. "Будуть тут усілякі хруні тикати носом упоперек." (Андріяшик Роман Васильович - "Люди зі страху")
