Твій
Твій, твоя, твоє́, мѣст. Твой, твоя, твое. Твій батько вмер. Шейк.
Зміст
Сучасні словники
ТВІЙ, твоя, твоє. 1. Займ. присв. до ти. Я стояла біля тебе, Не зважилась ані за руку взяти, Ані схилитися до тво го чола (Л. Укр., І, 1951, 210); Кінь стримано стогнав крізь зуби. «Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я своєю», - думав Вася (Гончар, III, 1959, 223); // Належний тобі. Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє (Котл., І, 1952, 166); І , може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Шевч., II, 1963, 66); - Забув сказати, що перекинув також столик.. - і розсипав твої папери (Ю. Янов., II, 1958, 62); // у знач. ім. твоє, твого, с. Те, що належить тобі. - У нас не було мого і твого. У нас було тільки наше (Гончар, III, 1959, 79); // Який виходить від тебе; зроблений, створений, написаний, сказаний і т. ін. тобою. - Захоч - і вродиться все зразу, Все в світі ждеть [жде] твого приказу (Котл., І, 1952, 261); Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами (Л. Укр., І, 1951, 205); Над книжкою твоєї [І. Котляревського] «Енеїди» нащадок схилить радісне чоло (Сос., II, 1958, 48); Ні, неправдива твоя рада, кошовий! - промовив Бульба (Довж., І, 1958, 254); // Який стосується тебе. [Лісовик:] Згадай, якою ти була в ту ніч, коли твоє кохання розцвілося: була ти наче лісова царівна (Л. Укр., III, 1952, 244); Тільки б погодилась Доля, Орфей би нещасний подвоїв Міру твоїх бідувань за смерть Еврідіки дочасну (Зеров, Вибр., 1966, 218); // Такий, як у тебе, власт. тобі. Прийняти Зволь оцю рибу,.. що до віку твого дожила (Зеров, Вибр., 1966, 357); - Ох, не бачити, Никаноре, нам тих грошей на пошті: хіба ж ми не знаєм твоєї вдачі (Стельмах, І, 1962, 9); // Признач. тобі. Твоє місце; Твоя доля; // У якому чи поблизу якого ти живеш. Твоє місто (село); Твій край; // У якому ти береш участь, вчишся, працюєш і т. ін. Твої змагання; Твій інститут; Твій колгосп; // До якого ти належиш. [Лукаш:] А хто ж твій рід? чи ти його зовсім не маєш? (Л. Укр., III, 1952, 200); Твій народ.
Аби (якщо) твоя згода див. згода; Воля твоя див. воля; Куди твоє діло див. діло; Матері твоїй дуля див. дуля; На твій розсуд див. розсуд; На твоєму місці - будучи в такому самому становищі, як ти, маючи можливості, як ти. - Що бублик? - встряв у розмову Нестір.. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою ... (Гончар, І, 1959, 44); - А ти, видать, хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на твоєму місці горланив (Тют., Вир, 1964, 122); На твою голову див. голова; Не твій клопіт див. клопіт; Тільки [й] твого - єдине, що належить тобі, що ти можеш собі дозволити, на що маєш право. [Оришка:] На яку хвилинку приляжеш після обід, - ото тільки й твого!.. (Кроп., V, 1959, 96); Не твоє діло див. діло; Не твого носа (ума, розуму) діло див. ніс, діло; Не твоя печаль див. печаль; Річ твоя див. річ1; Твоє здоров'я див. здоров'я; Твоя воля волить див. волити; Твоя милість див. милість; Твоя персона див. персона; Щастя твоє див. щастя; Щоб твоєї ноги тут [більше] не було! див. нога.
2. Який перебуває в родинних або дружніх, близьких стосунках із тобою. - Так він став у службу, заробив грошей, купив хату та й одружився з твоєю матір'ю (Мирний, І, 1949, 159); О тату мій, якби ти знав, що твій Володька на Вкраїні вже став улюблений поет (Сос., І, 1957, 283); - Що, синку, помогли тобі твої ляхи? Андрій мовчав (Довж., І, 1958, 264); // у знач. присудка. Який кохає тебе, належить тобі. - Ти моя. Тоді її очі.. твердо говорять: - Твоя (Коцюб., II, 1955, 419); В садах крізь листя й вітів грати такі ж слова: «люблю... твоя» (Сос., І, 1957, 142); // Уживається в кінці листа в знач.: відданий тобі. - Вступила я до комсомолу, як ти писав мені в листі, і вчусь потроху... Пиши ж мені. Твоя Марія (Сос., II, 1958, 407).
3. у знач. ім., розм. твій, твого, ч. Чоловік, одружений з тобою; // твоя, твоєї, ж. Жінка, одружена з тобою; // твої, твоїх, мн. Батьки, родичі або інші близькі тобі люди.
Цитати української літератури з використанням слова твій
"— Дивина… Тільки я заснув, коли наче ти мене гукаєш… Виразно чув твій голос: “Пора, соловейку!”" Бережний Василь Павлович - ДЕМ’ЯНКО ДЕРЕВ’ЯНКО, або ПРИГОДИ ЕЛЕКТРОННОГО ХЛОПЧИКА
"— А де ж твій батько, коли ти не з бур’яну?" Мирний Панас - Хіба ревуть воли, як ясла повні
"В будинок твій я входжу, наче в сад," Вінграновський Микола Степанович - Ранковий сонет
"Хай проляже твій шлях." Бережний Василь Павлович - Легенда про щастя
"А день вечоріє… І з цим змиритися? Осліпнути до синяви небес, оглухнути до далеких гудків океану? Невже не потрібно більше твоє вміння, твої знання, твоя воля і твій неспокій? Чи, може, ти ще потрібен?" Гончар Олесь Терентійович - Тронка
"Я чую твій плач, Ярославно," Воронько Платон Микитович - Ярославна
"Знову снився твій дівочий стан," Буряківець Юрій Дмитрович - «Не пливе над озером туман…»
"Я тільки обертаюсь до тебе і знаю, що ти повинен мене зрозуміти й дивитися на мій шлюб не так… Я знаю, що тобі добре відомо, який одчай обхоплює, як подумаєш, що цілий вік цей номерок — твій «дом»! Аж холодно робиться!." Винниченко Володимир Кирилович - Заручини
"— Здається, я тебе бачила десь, — глянувши ва його, сказала вона.— Десь чула твій голос." Мирний Панас - Голодна воля
"Твій теплий голос кров мою зове," Вінграновський Микола Степанович - Елегія «Зіходить ніч на витишений сад…»
Ілюстрації
|
|
|
