Тальба
Тальба, -би, ж.
Пліт сплавного дерева; на ньому є керма та сохар. (См.). Шух. І. 181.
Зміст
Сучасні словники
ТАЛЬБА -и, ж., зах.
Пліт сплавного дерева.
Пліт, (діал. дара́ба) — транспортний засіб, виготовлений з плавучих матеріалів і призначений для переміщення або утримання на водяних поверхнях людей або вантажів. Хоча існують різні перехідні типи, які розмивають це визначення, плоти зазвичай тримаються на плаву не за рахунок своєї водовиміщувальної конструкції, як це властиво човнам, а за рахунок природних властивостей (плавучості) матеріалів, з яких вони зроблені, таких як очерет, папірус, дерево або герметичні повітряні камери, такі як надуті шкіряні міхи, бочки тощо (наприклад, понтони)
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=1wX_JLYfm2U
Див. також
https://fr.wikipedia.org/wiki/Suzanne_Talba
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 245.
Цікаві факти або додаткова інформація
Українське слово «пліт» (дав.-рус. плътъ) може бути зв'язане зі словом «плести» (тобто «плетений», «зв'язаний»). Але більш прийнятою є версія, що це слово зв'язане з дієсловом «пливти» і споріднене з чеськ. plet᾽, словац. plt᾽, пол. рɫet, рос. плот, латис. pluts («пліт, пором»), нім. Floss (так само) дав.-інд. plutás («те, що пливе»), plutam («течія, потік»), грец. πλυτός («митий»), πλύσις («миття», «чищення»).
Західноукраїнське «дараба» походить від угор. drab («шматок»): первісно воно означало «шматок деревини». До угорської мови це слово потрапило зі слов'янських (пор. «дрібок», «дрібний»).
Пліт, який використовувався для сплавляння лісу, також називався «та́льба». Зрубані колоди скріплювали жердинами-поперечинами — жоростями, він споряджався кермою (кермовим веслом) і сохаром (колодою з розвилиною, на яку плотар клав свої речі). Дві тальби могли зв'язувати разом за допомогою гакаря — стовбура молодого дерева. Для зупинки плота і закріплення його на березі використовували гарпуле́ць — прикіл у вигляді кілка із залізним наконечником, прив'язаний до плота мотузкою.
Маленькі плоти з 3-4 колод, на які розбирався один великий для підгону до берега, називалися то́рками.
Відоме ще одне діалектне позначення плота — «бо́кор», яке, очевидно походить через посередництво рум. bokor («кущ», «пліт») від угор. bokor («кущ»). Того ж походження і слово «бокораш», яким у Карпатах називають плотогонів.
