Талант

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Талант, -ту, м. Талантъ, дарованіе.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТАЛА́НТ, чол. 1. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 241); Найбільшу користь своєму народові принесе той художник, у якого талант поєднується з передовим світоглядом (Радянське літературознавство, 2, 1958, 6); Франко поєднував у собі великий талант художника з глибоким аналітичним розумом ученого (Народна творчість та етнографія, 4, 1965, 18); // Здібність до чогось, уміння робити щось. — Наша Настя має талант і охоту до музики (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Пан Турковський щось не має таланту бавити гостей (Леся Українка, III, 1952, 501); — Кажуть, що в мене талант в. — До вишивання? — До пісень (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 191).

Виявляти (виявити, відкривати, відкрити і т. ін.) [свій] талант — розкривати свої здібності до чогось, уміння робити щось. Під час відходу 5-ї армії до Царицина Ворошилов виявляє великий організаторський і воєнний талант, уміння керувати масами (Історія української літератури, II, 1956, 453); В «Червоному вінку» були надруковані також окремі вірші В. Кобилянського.. Рання смерть, на жаль, не дозволила поетові ширше розкрити свій тагант (Поезія і революція, 1956, 72). 

♦ Закопувати (закопати, заривати, зарити) [у землю] [свій] талант див. закопувати, заривати.

2. род. а. Людина з видатними природними здібностями. Ви не знаєте кілько [скільки] то у нас талантів молодих (Василь Стефаник, III, 1954, 80); Збірка [П. Тичини] «Сонячні кларнети» свідчила, що в радянську літературу прийшов видатний талант (Історія української літератури, II, 1956, 57); Лунали пісні, виступали танцюристи, демонстрували своє мистецтво аматори драматичних колективів, музиканти. То народні таланти змагались у ювілейному показі творчих досягнень (Радянська Україна, 30.VI 1967, 3).

3. род. а. У стародавній Греції, Месопотамії, Сірії — вагова та грошова одиниця. Ще й подарунків, як гостю належить, йому надавав я — Золота гарного виробу сім йому дав я талантів (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 402).

Словопедія

ТАЛАНТ; ч. (гр., букв. - терези)

1. У Стародавній Греції вагова в грошово-вагова одиниця.

2. Видатні природні здібності, обдарованість.

3. В сучасній Греції міра ваги (150 кг).

«Словники України on-line»

Тала́нт – іменник чоловічого роду

відмінок- однина- множина; називний- тала́нт- тала́нти; родовий- тала́нта- тала́нтів; давальний- тала́нту, тала́нтов- тала́нтам; знахідний- тала́нт- тала́нти; орудний- тала́нтом - тала́нтами; місцевий - на/у тала́нті- на/у тала́нтах; кличний- тала́нте- тала́нти;


РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

I Талант I, род. п. -а "мера веса", Нов. зав., Матф. 25, 15 и сл. (у Лескова и др.), русск.-цслав., ст.-слав. таланътъ (Зогр., Мар., Остром.). Из греч. "весы; денежно-расчетная единица" от - "несущий"; см. Фасмер, Гр.-сл. эт. 199; ИОРЯС 12, 2, 280; Сольмсен, IFAnz. 32, 87; Кречмер, Glotta 3, 266 и сл. II талант II. Вероятно, под влиянием формы талант I через франц. talent "талант, одаренность" от лат. talentum из греч. ; см. Горяев, ЭС 360; Клюге-Гетце 609 и сл.

Українська-англійська Словник

Талант - Talent (noun) [measurement]

Ілюстрації

92513.jpeg Талант.jpg Ukrayina maye talant logo.jpg Vopros talant.JPG

Медіа

Див. також