Талан

Талан, -ну, м. Судьба, счастье. Не то талан, що лежить, а то, що біжить. Ном. № 7231. І талан, і безталанне все, каже, від Бога. Шевч. Вже як кому на сім світі не талан, щастядолі нема.... Г. Барв. 119. Хоч хороша не хороша, таки в неї талани: на улиці хлопці б’ються, на кошарі барани. Мил. 100. Ум. Таланок, таланонько, таланочок. А сам полину в чужу сторону, в чужу сторононьку шукать таланоньку. О. 1861. IV. 93.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ТАЛА́Н, у, ч.

1. Доля, життєвий шлях кого-небудь. Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (Укр.. лір. пісні, 1958, 269); — Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан (Н.-Лев., II, 1956, 111); // Щаслива доля, щастя. Нудно йому На чужому полі! Всього надбав, роботяга, Та не придбав далі! Талану того святого… (Шевч., II, 1953, 106); [Ганна:] Накликай талану, а безталання й само тебе здиба! (Кроп., II, 1958, 36); — Та незабаром кинув я Конецпольських і подався до Києва, до Аксака. Але й там не знайшов я талану… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 70); // Успіх, удача. Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому бог дає, а менший працює, як риба об лід побивається, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану (Стор., І, 1957, 31); — Ні, немає щастя й талану бідним на сьому світі і не буде ніколи! — рішила вона (Мирний, III, 1954, 78).

2. Те саме, що тала́нт 1; хист. — А ти прочитай [«Кобзаря»], то сама побачиш, як чоловік з таланом може орудувати тією простою мовою (Мирний, IV, 1955, 340); Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний, Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Л. Укр., І, 1951, 363); — Максиму бути головою, — Казали люди у селі, — Талан у хлопця до землі (Стельмах, V, 1963, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 26.

Талан, ну, м. Судьба, счастье. Не то талан, що лежить, а то, що біжить. Ном. № 7231. І талан, і безталанне все, каже, від Бога. Шевч. Вже як кому на сім світі не талан, щастя-долі нема…. Г. Барв. 119. Хоч хороша — не хороша, таки в неї талани: на улиці хлопці б’ються, на кошарі барани. Мил. 100. Ум. Таланок, таланонько, таланочок. А сам полину в чужу сторону, в чужу сторононьку шукать таланоньку. О. 1861. IV. 93.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 244.

тала́н (пестливі — талано́к, тала́нонько, тала́ночок) — народнопоетичний синонім долі, щастя, успіху, удачі; тому кажуть: «Як не було талану, не буде й долі»; див. ще до́ля2. Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (пісня); Нашому Івану нема талану (приказка); Який талан матці, такий і дитятці (приказка); І талан, і безталання, — все, каже, від Бога (Т. Шевченко); Хоч хороша — не хороша, таки в неї талани: на улиці хлопці б’ються, на кошарі барани (В. Милорадович); А сам полину в чужу сторону, в чужу сторононьку шукать таланоньку (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 589-590.