Так

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Так, сз. То = дак. Та як випустили його в море, так він то пурне, то вирне.

Так, нар. 1) Такъ, такимъ образомъ. Так Іван скакає, як му скрипки грає. Шейк. Так саме, так само. Точно такъ, такъ точно. А чом не так? А почему и нѣтъ? Грин. І. 63. Не з так. Не очень. А що ж вона, хороша? Не з так то, поганенька. Кост. (О. 1862. VI. 49). Так-сяк. Кое-какъ. Сяктак на косяк, аби не полюдськи. Шейк. Так таки. Вотъ такъ. Так таки й поїду, тебе не спитавшись. Так досто́ту. Такъ точно. Так достоту, як і торік гине товар на селі. Васильк. у. Так то вже. Ужъ такъ, такъ сильно. Так то вже мене лає. МВ. (О. 1862. III. 41). 2) Безъ этого, безъ того. Журбою не накличу собі долі, коли так не маю. Шевч. -3) Да, такъ. Отсе, так, так! Сказал так, та не в смак. Шейк. 4) Такъ, безъ причины, безъ цѣли, безъ дѣла, напрасно. Я так прийшов. 5) За так гро́шей. Даромъ, безденежно, безвозмездно. Ум. Такеньки, такечки. І так він те слово тихо, такеньки смутно промовив. МВ. (О. 1862. III. 55).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТАК.

I. присл.

1. Означає спосіб дії; таким чином, таким способом. — А от мені [Цуцику] — хоч і довіку б так... Живу у горницях, на килимах качаюсь (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); На лови він їздив удень і вночи риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Юрій Яновський, II, 1958, 49);

  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні способу дії. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Тарас Шевченко, I, 1963, 142); Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки (Володимир Сосюра, II, 1958, 486);
  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному порівняльному реченні. Лукерка кинула на плечі хустку і деяку мить стояла, посіпуючи плечима, так, ніби по ній раптом вдарив струмінь холоду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 38);
  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні часу. Мати як зачула його [сина] голос, так прожога і кинулась до його в хату (Панас Мирний, I, 1954, 158); Як тільки літо, так я й в дорогу! (Леся Українка, V, 1956, 144);
  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні умови. Як роблять укупі, так не болить у пупі (Номис, 1864, № 10761);
  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в додатковому підрядному реченні. Часто бував так, що мені мало 24 годин на добу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); [Кічунов:] На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань... (Олександр Довженко, I, 1958, 469);
  • Подібно до того, як раніше. Отак-то, ляше, друже, брате. Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Тарас Шевченко, II, 1953, 33); Наче нічого не одмінилось за цей короткий час, а чогось очі не так дивились і думки були не ті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210); Все так же над озером мріє калина, де юність моя протекла (Володимир Сосюра, II, 1958, 181);
  • Таким чином, як сказано далі. А розсудимо ще й так: за гріхи наші постигла нас кара божа? Еге! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Мар'янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити (Панас Мирний, III, 1954, 8);
  • Уживається для зв'язку з попереднім, підсумовуючи його зміст і виражаючи ставлення мовця до висловленого. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. так з передвіка було і так воно буде довіку (Леся Українка, I, 1951, 189); Ні, треба змінить олівець на перо, так буде міцніше (Володимир Сосюра, I, 1957, 452); Війна не може і не повинна бути способом розв'язання міжнародних спорів. Мирне співіснування або катастрофічна війна — тільки так поставила питання історія (Програма КПРС, 1961, 51);
  • Уживається перед обставиною, яка уточнює його значення. Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв'язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Гнат Хоткевич, I, 1966, 93);
  • Як належить, як має бути, як треба (звичайно з запереченням). Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітую та заплітаю, — знов не так! (Марко Вовчок, I, 1955, 109); — Козак-то козак, тільки чуб не так, — кинув Іскра (Данило Мордовець, I, 1958, 121); — їжте, їжте, Левку, не сумнівайтеся [сумнівайтеся], — припрошує Сердючиха. — Може, щось у нас не так, то вибачайте (Михайло Стельмах, I, 1962, 60).

Давно б так див. давно;

І так далі див. далі; [І] так і перетак; [І] так і сяк; [І] сяк і так — і таким і іншим способом. Знайшовся божевільний Шпак, І брата меншого він став дурить брехнею І так і перетак (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 113); Лан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Іван Франко, III, 1950, 294); [Заболотний:] Я оце і так думав і сяк — все виходить на одно. (Олександр Левада, Драми, 1967, 346); мКоли вже так пішлося див. пітися; Саме так — як треба, як належить, як має бути. Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст.. Найприємнішим для Івана Антоновича було те, що хлопців ніхто не попереджав заздалегідь, щоб вони поводилися саме так (Олесь Гончар, III, 1959, 199);

Так [би] мовити див. мовити;

Так [воно] і є (єсть) — справді, правильно. [Олімпіада Іванівна (Поглядає на дзиґар, сердито здвигає плечима):] Сьома година! Так і єсть! (Леся Українка, II, 1951, 6);

Так званий див. званий;

Так[, мовляв,] і так; Отак і так; Так і отак — уживається як вказівка на передачу чужих слів, чужої мови, викладу суті справи. А жіночка молодая Минулась до пана, Розказала — отак і так (Тарас Шевченко, II, 1963, 128); З тим вернулись вірні слуги до Бертольда і сказали: «Так і так поет відмовив, Ми даремне намовляли» (Леся Українка, I, 1951, 384); — Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляв, і так, куркуль живе там і там. «Веди, — каже Сазон, — показуй дорогу» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 167);

Так його (її, їх)! — уживається в значенні вигуку, яким заохочують до якоїсь дії (лайки, бійки тощо). — Так їх [ворогів], Олежик! Дави їх, проклятих, огнем (Володимир Сосюра, II, 1958, 462); Яким стоїть посеред двору, приказує: «Так її, так. Бреше, скаже». А Ольга мовчить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 373);

Так [йому, тобі і т. ін.] і треба! див. треба 1;

Так не піде див. піти;

Так само:

а) таким же чином. [3-й вартовий:] Ба, догадався! (Здіймає з голови шолома, наливає вина й п'є). Чим не фіал? (За його прикладом інші роблять так само) (Леся Українка, II, 1951, 321); Підійшовши до столу, він непомітно сунув під руку Олені якийсь папірець. Олена так само крадькома пробігла той папірець очима (Андрій Головко, I, 1957, 489);

б) також, теж. Нимидора мусила йти на панщину. Вона йшла на панщину — плакала, йшла з панщини — так само плакала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 242);

Так само, як...:

а)подібно до когось, чогось. Шість років Левкові минуло, а мало сміху на його обличчі, навіть зітхає часто, так само, як мати (Михайло Стельмах, II, 1962, 105);

б) як і раніше. Жили вони так само вбого, як і перш (Марко Вовчок, I, 1955, 314); Вікно сіріє. В хаті все так само, як і досі було: так само нагинається од руху повітря жовте полум'я свічки, так само хилитаються тіні й висить морок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 417);

Так чи (або) інак (інакше); Так чи сяк — у той чи інший спосіб. Мені вже хотілось би так чи сяк заспокоїти зрозумілу цікавість авторову (Михайло Коцюбинський, 111, 1956, 155); У кожному значному творі нашої прози, нашої драматургії так чи інакше зачіпається велика й велична тема дружби народів (Максим Рильський, IX, 1962, 114);

То так, то сяк:

а) то одним способом, то іншим. Агент примовочками, смішком .. то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір'я, але не квапиться розповідати про Америку (Михайло Стельмах, I, 1962, 195);

б) хоч таким способом, хоч іншим. Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка (Марко Вовчок, I, 1955, 258); Як би не так див. як; Як.., так [і]... — уживається в головному реченні у функції співвідносного слова, вказуючи на відповідність зіставлюваних дій чи станів у головному та підрядному реченнях. Як дуба не нахилиш, так великого сина на доброе [добре] не навчиш (Номис, 1864, № 6006); З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі (Леся Українка, III, 1952, 196).

2. У такому стані, вигляді й т. ін., як є, без змін. Так, з побитими вікнами, стояла вона [хата] на край села пусткою (Панас Мирний, I, 1949, 265); Він затулив вуха і так лежав, аж поки не заснув (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 40); Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Леся Українка, V, 1956, 20); Про себе одне знала, що як не судилося їй життя щасливе, то буде вже так (Андрій Головко, II, 1957, 191).

3. У такій мірі, до такого ступеня; настільки. І до кінця свого живоття Джеря йшов проти панів ..: так вони багато нашкодили йому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Тим-то Франко так цінить, так дорожить тим святим непокоєм, що живе в душі благородних натур і не дає їм заснути (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 41); Я завтра їду в Україну, Яку покинув так давно (Олесь Гончар, IV, 1960, 26);

  • Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні міри та ступеня. Він моря так уже боявся, Що на богів не полагався [покладався] І батькові не довіряв (Іван Котляревський, I, 1952, 112); Так притьмом забаглося Семенові вчитися, що бідний хлопець не міг дочекати, аж поки сонечко закотиться за обрій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); Ненависть воюючих була такою великою, незліченні маси обох сторін так пристрасно жадали загибелі одна одній, убитих було так багато, що смерть часом ніби відмовлялась приймати загиблих (Олександр Довженко, I, 1958, 355);
  • заст. У знач. такий уживається після означення та вказує на ступінь вияву якості. Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 66).

Не так — не в такій мірі, як раніше. Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще, лажу навіть по горах і хоч задихаюся часом, але вже не так (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель, і навіть не так лякається снарядів (Олесь Гончар, III, 1959, 57); Не так щоб, а... — не надто, не дуже; Не так..., як... — не настільки, як... Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять (Тарас Шевченко, II, 1963, 154); [Хуса:] Публій сам не так мені потрібен, як горда Марція, його жона, — вона з родини цезаря і має велику силу там у Палатині (Леся Українка, III, 1952, 151).

4. Без наслідків, даремно. Певне, [лікарі] назначать яку-небудь довжелезну курацію, а може, знов у ліжко покладуть на довгий час, а вже мені так не минеться! (Леся Українка, V, 1956, 25);

  • Безплатно, даром, без винагороди. — Піду завтра до Грицька.. Коли йому не продам [хліб], то хоч так віддам... — Тю-тю! Та ти краще мені так віддай, — каже Лушня (Панас Мирний, I, 1949, 269).

За так [грошей]; Так за так — безплатно, даром, без винагороди. — Що ж ти думала: я так за так дам тобі позичку ще й дякувати буду? (Михайло Стельмах, I, 1962, 312);

Так на так [міняти] — без додачі, одне на одне.

5. Без застосування спеціальних засобів, без особливих зусиль. [Острожин:] Що вам? Помогти що-небудь? [Орест:] Ні, ні, так пройде (Леся Українка, II, 1951, 85).

6. Без певної мети, потреби; без причини, без наміру. Все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… (Тарас Шевченко, I, 1963, 349); [Прочанин:] А ти, мій сину, єрусалимський? [Чоловік:] Ні... (Поспішно). Єрусалимський! авжеж! .. Хіба, ти думаєш, я звідки? [Прочанин:] Та я не думаю нічого. Так от спитав собі... (Леся Українка, III, 1952, 125);

  • Уживається як коротка відповідь, коли немає можливості чи бажання точно й повно відповісти на питання. — Чому ти не вчишся, дочко? — пита він її. — Не хочу, — одказала, почервонівши, Явдоха. — Чому? — Так (Панас Мирний, I, 1954, 155);
  • Уживається перед іншою обставиною, що уточнює його зміст. Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав.., — Наїдку не було, а так — аби клювати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 102); Вони садили виноград,.. а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194);
  • Випадково, не навмисне. Почав [Василь] збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк.. Та й гуку не хотів великого робити, бо, може, сторожі недалеко або так хто почує (Гнат Хоткевич, I, 1966, 188).

Просто так — випадково, не навмисне, без певної мети, причини. — Чого ти на мене так дивишся? — питав він, усміхаючись. — Хто, я? Я нічого. Я просто так... — паленіла вона обличчям, ховаючи під довгі вії тугу своїх очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 264); ♦ Тільки так див. тільки.

7. розм. Указує на відсутність того, про що йшла мова раніше. У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 68); Кому смак, а кому й так (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 68).

  • А (ах), так — уживається для вираження обурення чиїмось учинком, поведінкою. [Йоганна:] Не бувши злодійкою, я могла б узяти з дому вдесятеро більше, ніж я взяла. [Хуса:] А, так? То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка, III, 1952, 161);
  • І (й) так — уживається в знач.: і (й) без того. [Хуса:] Не картай. Доввлі з мене й так... (Леся Українка, III, 1952, 149); — Гов-гов-гов! Давай перевезу! — Я, Матвію, поїду за чоловіком, ти й так намахався веслом за цілий день (Михайло Стельмах, I, 1962, 455);

Так собі:

а) ні добре, ні погано; середньо. Почуваю себе так собі. Не застудився, сплю не дуже добре (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 318); Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 39);

б) у знач. присудка. Нічого особливого собою не являє. Не те, щоб він був так собі: розумна в його [нього] голова була,.. а проте дивний, якийсь дивний з йоге чоловік був (Марко Вовчок, I, 1955, 280); А якщо ви.. скажете, що Одеса «так собі» — він огляне вас презирливо [зневажливо] (Юрій Яновський, V, 1959, 118);

в) без особливої причини, наміру. А коли, траплялося, випивав [Бідочук], то не було біди гіршої від нього .., заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Каленика Романовича так собі не викликали. Лише дуже велика невправка могла змусити адміністрацію цеху.. звернутися до авторитету коваля відставного (Іван Сенченко, Опов., 1959, 14);

Так чи інак (інакше):

а) у тій чи іншій мірі. Від сучасного старі січовики перейшли до минулого,.. згадали все, що так чи інак впливало на долю Запорізької Січі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 36); Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме, бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія, буде пройнято Юрієм (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Нема пісні, нема витвору народної творчості, які б не були так чи інакше пов'язані з історичним періодом, що породив їх (Максим Рильський, IX, 1962, 223);

б) все одно, однаково. Вони [фашисти] знали, що він [хорват-боєць] загине так чи інакше: або сконає сам, змучений спрагою, розкльований птицями, або впаде під кулями (Олесь Гончар, III, 1959, 110).

II. част.

1. ствердж. Уживається під час відповіді, що підтверджує правильність думки, наявність факту чи явища; виражає згоду на якусь дію або ствердження раніше висловленого; за значенням близька до слів: авжеж, справді; протилежне ні. Вона.. почала пригадувати, де вона, що з нею... Це ж її хата? Так, її... (Панас Мирний, IV, 1955, 57); [Руфін:] Ти знов була сьогодня [сьогодні] в катакомбах?.. [Прісцілла:] Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Леся Українка, II, 1951, 342); — Як ви про мене вгадали?.. — Що з училища? — Так (Олесь Гончар, III, 1959, 10);

  • Уживається як підтвердження думок співрозмовника, згоди з ним; правильно, справедливо. [Сотник:] Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! та от що, брате: Літа не ждуть! літа летять (Тарас Шевченко, II, 1963, 190); [Аецій Панса:] Тепер усе дрібніше стало в світі. [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Леся Українка, II, 1951, 361); — Ото, пане-товаришу комісар, як хочете, то повім, як було, — починає він.. — Товаришу, без «пане», — поправляв його Костюченко і посміхається. — А, так, так (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356);
  • Уживається для виділення окремого слова чи групи слів з метою виразнішого їх підтвердження. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! — Геть думи сумні! (Леся Українка, I, 1951, 42);
  • Уживається для вираження підсумку роздумів з приводу чогось; справді. Так, ти [Т. Шевченко] живеш у наші дні, Ти з нами в праці і в борні (Максим Рильський, III, 1961, 34); Почувши ім'я Леніна, Мічурін зняв капелюх і якусь мить був ніби відсутній. — Так, — сказав він тихо в задумі, — перед його величчю схилились не тільки люди, а й природа (Олександр Довженко, I, 1958, 485);
  • Уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова. Так ото слухай, скінчу вже в двох словах: По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 143); — Сідай, Семеновичу. Я зараз, — і звернувся до Діденка. — Так я вас слухаю (Андрій Головко, II, 1957, 481);
  • Уживається в значенні: нічого особливого у відповідь на запитання. [Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся... (Леся Українка, II, 1951, 442);
  • Уживається в значенні еквівалента слова, словосполуки чи цілого речення як відповідь на запитання. [Любов:] Значить, недавно приїхали? [Милевський:] Сьогодні рано. [Любов:] І Саня, звичайно, з вами! (Милевський кивав головою, що так) (Леся Українка, II, 1951, 72);
  • у знач. ім. так, невідм., сер. Дві сили, що одна росте дедалі, За найдорожчі борються скрижалі, І кожне ні — вогненне чує так... (Максим Рильський, I, 1960, 321); Люблю тебе, доба переходова,.. за рух юрби і за огненне слово, за владне «так» і непокірне «ні»... (Володимир Сосюра, I, 1957, 169).

Так точно, військ. — уживається у функції слова-речення як стверджувальна відповідь на запитання. — Комсомолець? — запитав Воронцов, хмурячись. — Так точно, комсомолець, товаришу гвардії майор! — схопився Черниш зі стільця (Олесь Гончар, III, 1959, 21).

2. питальна. Уживається на початку питального речення, надаючи йому відтінку сумніву, здивування, недовіри; за значенням близька до слів: хіба, невже, чи. — Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло (Марко Вовчок, I, 1955, 324); [Наташа Жукова:] Ми, Іване Володимировичу, прийшли сказати, що ми мріяли про зустріч з вами багато років.. Тільки ми спочатку від хвилювання розгубились. [Мічурін:] Так? Знаєте, я це відразу помітив (Олександр Довженко, I, 1958, 481).

3. підсил. Уживається для посилення виразності слова, біля якого стоїть. Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком,.. зазирає, вражена, в очі: «Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!» (Олесь Гончар, III, 1959, 408);

  • Уживається перед питальним словом для посилення виразності питального речення. Так чом же ні співів не чуть, ні музик, а зрідка чувати приглушений крик? (Леся Українка, I, 1951, 438); — Так як же я буду у них [офіцерів] вчитися перемагати, коли я їх сам перемагаю! — майже заплакав від обурення Боженко (Олександр Довженко, I, 1958, 169);
  • Уживається на початку окличного речення для посилення почуття гніву, радості та ін. До обличчя прилила кров, і він рвучко подався до стола й крикнув хрипло: — А! так ти власть підривати! (Андрій Головко, II, 1957, 133);
  • Уживається з наказовим способом для посилення побажання, спонукання. Так довеяши ж [боже] до краю тую зраду, розбий, розсій ніс геть по цілім світі (Леся Українка, I, 1951, 257); Так будьмо ж єдині! Ми — квіти життя (Володимир Сосюра, I, 1957, 145);
  • розм. У сполуч. зі словами от, оце й т. ін. виражає здивування, захоплення кимось, чимось. Другий [снаряд] шарахнув у саму дзвіницю, з курявою розломив її надвоє. — Оце так всадив! — в захваті загомоніла молодь (Олесь Гончар, II, 1959, 81);
  • Уживається перед заперечувальною часткою не для посилення заперечення дії. Недільський так і не прислав мені обіцяних фотографій. Певно, забув (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); Інститут відвідував до тисяча дев'ятсот двадцятого чи двадцять першого року, так і не закінчивши його (Олександр Довженко, I, 1958, 17).

Так і знай (знайте) — уживається як попередження в знач.: май (майте) на увазі. Ото як побачать його односельчани, то вже.. знають, що потяг або на хутори на вечорниці, або десь «на чужу», на грища. І вже так і знай, щось натворить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21).

4. обмежувальна, розм. Уживається для приблизного позначення виміру. Чую, так надвечір, брат іде (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Проїхали так з кілометр до наступного повороту, і тут Козаков, нарешті, дав команду зупинитись (Олесь Гончар, III, 1959, 435).

5. Уживається в знач. вказівного займенника таке (див. такий 1). Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Леся Українка, V, 1956, 337).

Так і...:

а) уживається для підсилення енергійної дії. Як же почула Леся Кирила Тура голос, то так і затрусилась (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 95);

б) указує на мимовільну або несподівану дію. — А-а-а! — почулося рівночасно сонне бурчання. Йон так і скаменів, так і закляк з простягненою над бородою рукою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241);

в) виражає скептичне ставлення до можливої чи допустової дії. — Знаєте що: та торба буде наша! — рішив він [Дмитрик]. — Еге, так тобі дід і дасть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 134); Так і підкидає див. підкидати; Так і повірить (повірив) див. повірити 1;

Так от:

а) уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова. — Вам, мабуть, важко це зрозуміти. А для мене мережа була всім.. Так от, як стала діяти мережа «Дніпроенерго», то й моє село змінилося одразу (Олесь Гончар, III, 1959, 281);

б) уживається для уточнення чого-небудь; а саме, як-от, наприклад. В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать. Так от, вишиватиму на дозвіллі (Леся Українка, V, 1956, 17);

Так шкура й закипить див. закипати.

III. спол.

1. протиставний. Уживається для приєднання слів і речень із значенням протилежності чи невідповідності до попереднього; за значенням близький до слів: але, проте, та. Вичуняла Катерина.. Пішла б в садок поплакати, Так дивляться люде (Тарас Шевченко, I, 1963, 24); Самотнє життя скоро докучило Олександрі. «..Коли б уже хоч гірше, так інше!» — думала Олександра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); Що б він тепер дав, коли б можна було її [правду] викинути з пам'яті, забути... Так ні!.. Таке не забувається!.. (Панас Мирний, I, 1949, 391);

  • Виражає протиставлення з відтінком компенсування чогось; за значенням близький до слова зате. Знов Кармелюк отаманує.. Й не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Марко Вовчок, I, 1955, 366); — Хоч ти і вищий, так я товщий! (Іван Багмут, Опов., 1959, 6); — Давайте складчину зробимо, — повеселішав Охрім. — Ваше сало, а мій хліб. — Хоч дурний, так хитрий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 288);
  • Приєднує речення, що виражає обставину, яка перешкоджає здійсненню того, про що йдеться в попередньому реченні. Він, Йон, і радніший би посватати Гашіцу, так що ж, коли батьки ворогують поміж собою і нізащо не пристануть на це (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 245); — Браття, в кого є на цигарки? — Так не дозволять же. — Я в рукав... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346);
  • Приєднує речення, яке виражає те, що відбувається як наслідок висловленої в попередньому реченні умови, обставини тощо; у такому разі, за даних обставин, умов. Мовчи, так подумають, що ти розумний (Номис, 1864, № 6281); Поговорив [хлопець] з дівчиною — вже й каже, що полюбив.. А як ще в неї на шиї намиста разків десять.., так тут вже зовсім вмира... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 306); — Затримай колону! Зупини, кажу тобі, — кричав конвоїр угорської групи. — А ти не кричи, — відповів старший по німецько-фашистському конвою. — Так я за своїх мадярів не ручуся, зрозумів?! (Олександр Довженко, I, 1958, 367).

Так де тобі (мені, вам і т. ін.); Так куди [ж пак] — виражає незгоду з чим-небудь, заперечення чогось. Не то розумний — дурень знає І скаже світові всьому, Як скрізь Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! І не кажи (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 56); Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так і покриває слова його (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 73); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже б і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 387).

2. Уживається в складному сполучникові як.., так (і), приєднуючи однорідні члени речення. Як російська, так і європейська критика усе частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 238);

  • При повторюваних присудках підкреслює тривалість дії, стану. Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367).

3. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому. Був я трохи спочив на селі літом — та як вернувся додому та вскочив одразу у всякий клопіт та працю, так здоров'я й пропало (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 311); — Юра писав їй [матері] про мене, яка в мене історія з рідними... Так вона в кожнім листі і мені привіт передавала (Олесь Гончар, III, 1959, 126);

  • Входить до складу підрядного сполучника так що, вказуючи на причиново-наслідкові відношення між реченнями. Підійшов [циган] до печі і присунувся до вогню, так що його суворе обголене обличчя заблищало міддю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 368); Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 494).

4. Уживається між двома однаковими словами у функції співвідносного слова при вираженні умовного зв'язку. Повз Черниша пробіг схвильований Козаков.. — Гайда по коней! Роздумувати було ніколи: — Гайда так гайда! (Олесь Гончар, III, 1959, 71); Що ж. Бої — так бої. Нам не вперше страждать (Володимир Сосюра, I, 1957, 228). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 17.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Так, сз. То = дак. Та як випустили його в море, так він то пурне, то вирне.

Так, нар.

1) Такъ, такимъ образомъ. Так Іван скакає, як му скрипки грає. Шейк. Так саме, так само. Точно такъ, такъ точно. А чом не так? А почему и нѣтъ? Грин. І. 63. Не з так. Не очень. А що ж вона, хороша? Не з так то, поганенька. Кост. (О. 1862. VI. 49). Так-сяк. Кое-какъ. Сяктак на косяк, аби не полюдськи. Шейк. Так таки. Вотъ такъ. Так таки й поїду, тебе не спитавшись. Так досто́ту. Такъ точно. Так достоту, як і торік гине товар на селі. Васильк. у. Так то вже. Ужъ такъ, такъ сильно. Так то вже мене лає. МВ. (О. 1862. III. 41).

2) Безъ этого, безъ того. Журбою не накличу собі долі, коли так не маю. Шевч.

3) Да, такъ. Отсе, так, так! Сказал так, та не в смак. Шейк.

4) Такъ, безъ причины, безъ цѣли, безъ дѣла, напрасно. Я так прийшов. 5) За так гро́шей. Даромъ, безденежно, безвозмездно. Ум. Такеньки, такечки. І так він те слово тихо, такеньки смутно промовив. МВ. (О. 1862. III. 55).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1) Так

1. нареч. Обозначает обстоятельство, способ, образ действия в знач. именно таким образом, не как-нибудь иначе. Именно так. «Невежи судят точно так.» Крылов. «Так годы многие прошли.» Лермонтов. «Петру Иванычу простительно так думать и поступать.» Гончаров. «Порядочные люди не говорят так с женщинами.» Чехов.

  • То же — в главном предложении при последующем союзе “что”, “как” или “как будто” в придаточном; несет на себе фразовое ударение и служит для подчеркивания синтаксической связи главного с придаточным. «Понизу они летают так, как куры.» Крылов. «Она так себя держала, что каждый человек, не обинуясь, высказывал перед ней свои мнения.» Тургенев. «Так проценты слупят, что в животе забурчит.» А.Островский. «Покачивала головой так, как будто напевала мысленно что-то веселелькое.» Чехов.
  • В таком положении, состоянии, виде, как теперь, без изменения (что ясно из предшествующего или из обстановки; разг.). Не трогай, пусть так останется. «Можно опять запечатать; впрочем, можно даже и так отдать письмо, распечатанное.» Гоголь. «И Пушкина стихи в печати не бывали; что нужды? их и так иные прочитали.» Пушкин. Так ребенка выпустить на улицу нельзя (в такой одежде). Оставим это так (как есть).
  • Как следует, как надо, как требуется или как должно, хорошо (разг.). «Тут этак, там не так.» Крылов. «Женился он и всё пошло не так.» Пушкин. «Его партнеры… сделали что-то не так.» Л.Толстой. Он всё так сделал.
  • Указывает на дальнейшее изложение, перечисление, разъяснение в знач. следующим образом. «И, с мыслями собравшись, начал так.» Крылов. — «Да как же это случилось? – Да вот так.» Пушкин.

2. нареч. До такой степени, настолько. «И говорит так сладко, чуть дыша!» Крылов. «Что тебе Литва так слюбилась?» Пушкин. «Грех тебе так горько упрекать отца родного.» Пушкин. «Не следовало так много вина пить.» Тургенев. «Молчалин прежде был так глуп!» Грибоедов. «Это зло еще не так большой руки.» Крылов. «Дела после смерти главы семьи оказались не так хороши.» А.Н.Толстой. Он так добр. Он не так добр. Он не так уж добр.

  • То же — в главном предложении при последующем союзе “что” в придаточном; несет на себе фразовое ударение и служит для подчеркивания синтаксической связи главного с придаточным. «Так отдеру тебя розгою, что ты и своих не узнаешь.» Пушкин. «И так мне вдруг сделалось совестно, так совестно, что я круто оборвал разговор.» Салтыков-Щедрин. «Что-то так давило мне в горле, что я боялся задохнуться.» Л.Толстой. «Испугалась так, что у нее похолодели руки и ноги.» Чехов.

3. нареч. Без последствий, даром (разг.). «Это тебе так не пройдет — сказал он, стиснув мне руку.» Пушкин. «Взял пятерку за труды, да так и уехал, ничего не добившись.» Чехов. Так оставить этого нельзя.

  • Без применения усилий, средств (разг.). «Это так пройдет (без лечения).» Гончаров. Я и так достану, без лестницы.

4. нареч. Употр. для характеристики обстоятельства, действия поступка, не заключающего особенной цели, не имеющего определенного значения, как бы случайного, совершенного без особых намерений (разг.). «Клянусь, я сделал это “так”, без явного разумения.» Салтыков-Щедрин. «Генерал… сказал это так, чтобы только начать разговор.» Достоевский. — «Романа никакого не было вовсе, и … всё вышло “так”. Верю, что так, и русское словцо это: так — прелестно.» Достоевский. «Кобыла за делом, а жеребенок и так.» Пословица.

  • Употр. для обозначения кого-чего-н., не относящегося к основному, к существу, постороннего кому-чему-н. (простореч.). «Мы отлично разберем, который муж и который так.» Куприн.

5. частица. Употр. в репликах в знач. ничего особенного, ничего такого, о чем бы можно сказать (разг.). — «Она глядит ему в лицо. – “Что с вами?” – “Так”. И на крыльцо.» Пушкин. — «Что ты мне принес? – Нет — так; безделицу.» Пушкин. «И стихи тоже, были сначала так, ни то, ни сё.» Гончаров. — «Александр задумался и потом улыбнулся. “Что ты?” спросил Петр Иваныч. “Так: пришла в голову одна несообразность”.» Гончаров. «Не понимаю, как могло это мне понравиться: да и не нравилось же, а так.» Достоевский. «Она мне не нравилась, а так, баловство одно.» Салтыков-Щедрин.

  • В сочетании с неопределенными местоимениями “какой-н”, “что-н” и т.п. употр. при обозначении невысокой оценки кого-чего-н. (разг. пренебр.). «Предложит совсем другое, чего вовсе не хочешь — так, дрянь какую-нибудь.» Гончаров.

Так какой-н., несто́ящий человек.

6. [тэк, см. § 23] союз. Употр. в начале главного предложения при предшествующем придаточном предложении условного типа в знач. то, тогда, в таком случае. «А как дойдет до драки, так убежишь от одного, хвастун.» Пушкин. «А если ты думал что-нибудь другое, так объяснить.» Гончаров. «Подписано, так с плеч долой.» Грибоедов. «Веди ж нас, так будет тебе за труды.» Рылеев. «Вас послушать, так уши вянут.» А.Островский. «Уж если делать — так всё иль ничего.» А.К.Толстой. Не та́к, так [тэк] та́к!

То же — между двумя одинаковыми словами (инфинитивами, сущ. в им. п.; разг.). «Умирать, так умирать: дело служивое.» Пушкин. «Поминать, так поминать.» Пушкин. «Ну, суд, так суд.» Некрасов.

7. [тэк, см. § 23] союз. Употр. для присоединения придаточных предложений, следствия в знач. так что, поэтому (разг.). «Хоть я (трость) и гнусь, но не ломаюсь, так бури мало мне вредят.» Крылов. «Ты все пела? это дело: так поди же попляши.» Крылов. «Теперь ребра́ не достает, так для поддержки ищет мужа.» Грибоедов. «Давно ты в бедности, так от настоящих порядков отвыкла.» А.Островский. «В желудке-то у меня… с утра я ничего не ел, так желудочное трясение.» Гоголь. «А вот я лучше сосну маленько, так оно и того.» Тургенев.

8. [тэк, см. § 23] союз. В начале вопросительной или восклицательной реплики указывает на вывод из предыдущего, прежде сказанного в знач. следовательно, значит, вот. «Так видишь ли, мой друг, чего́-то нет на свете!» Крылов. — «А этот мальчик?… Так и он со мной бороться вздумал?» Лермонтов. «Так ты не веришь, сказал он, чтоб я был государь Петр Федорович?» Пушкин. «Так вот что с парнем сталося.» Некрасов. — «Счастливец! Так ты его любила? Очень? – Очень.» Пушкин.

  • Употр. при заключении, выводе в знач. итак. «Так, решено: не окажу я страха, но презирать не должно ничего.» Пушкин. — «Так! Отрезвился я сполна, мечтанья с глаз долой и спала пелена.» Грибоедов.

9. [тэк, см. § 23] союз. Употр. в начале предложений, являющихся выводом, заключением, развитием предыдущего в знач. в таком случае, тогда. «Так в добрый час пойдем!» Крылов. — «Ага! сам сознаешься, что ты глуп. Так помиримся.» Пушкин. — «Стыдишься ты не княжеской любви. Так вымолви ж мне роковое слово.» Пушкин. «— Что же вы, как немой стоите? Ну, не знаете, что ли? Так [тэк] та́к и скажите.» Тургенев.

10. частица утвердительная. Да, действительно. «Он сказал: ларец с секретом; так; он и без замка.» Крылов. «Так, не ошиблись вы.» Пушкин. — «Не он ли? – Так, он, государь.» Пушкин. «Так! так! он будет жить.» Лермонтов. «Так, Платон Маркыч, так, уж что толковать!» А.Островский. «Так, он безумствует.» Фет.

  • Употр. как знак внимания к словам собеседника, как знак подтверждения чего-н. (произносится обычно с нек-рой медлительностью, в раздумье).

11. [тэк, см. § 23] усилительная частица. Употр. в диалогической речи при указании на противопоставление, возражение чему-н. (разг.). «Она так вовсе не изменилась.» Тургенев. — «Так поди сам! А я уж ноги отходила.» А.Островский. «А я так без тебя совсем осиротею.» Крылов. — «Дико, дико! Ну, так что ж? спросил Петр Иваныч.» Гончаров. А я так думаю, что всё удастся.

  • Употр. в повествовательной речи для выделения, подчеркивания чего-н. (разг.). «Затеям у него, так, право, нет конца.» Крылов. «Так часу в третьем было дело.» Л.Толстой. Человек лет так пятидесяти. Хорошо так говорит.
  • То же — в реплике после вопросительного местоимения (разг.). — «Мы было поспорили довольно крупно с Петром Андреичем. – За что так?» Пушкин. — «Решительно объявил, что песня моя нехороша. – Почему так? спросил я его.» Пушкин. — «Дьячкову сыну много верить нельзя. – Почему ж так?» Слепцов.

12. частица. Употр. в начале предложения, являющегося иллюстрацией к предшествующим рассуждениям в знач. например, а именно, к примеру сказать. — «Есть на то иные средства, проще. Так, государь, когда изволишь ты, я сам явлюсь на площади народной, уговорю, усовещу безумство.» Пушкин. Там климат очень суровый; так, морозы доходят до сорока и более градусов. «Так, например, будучи в душе игрок, никогда не брал он карты в руки.» Пушкин.

Вот так — см. вот.

Всё так — см. весь (1).

Давно бы так (разг.) — употр. как выражение удовлетворения чьим-н. поступком, согласием. «Давно бы так, сказал он мне с довольным видом.» Пушкин. За так (получить, взять; простореч.) — без вознаграждения, без возмещения, даром.

И так (разг.) — и без того уже. «Уж и так я вдоволь стыда наглотался.» Тургенев. Мне больше не надо, у меня и так много.

И так далее — см. далее.

И так и иначе или и так и так или и так и этак (разг.) — разными способами, пробуя по-разному, на разные лады. «Челкаш чувствовал себя в силе повернуть ее и так и этак.» Максим Горький.

Как бы не так! или как не так! — см. как.

Как же так? или как так! — см. как.

Как… так (и)… — употр. в сравнительных предложениях. «Как молодой повеса ждет свиданья… так я весь день минуты ждал, когда сойду в подвал мой тайный.» Пушкин.

Когда (если) так (разг.) — при таких условиях, в таком случае. Когда так, я согласен. Бери всё, когда так.

(Не) так ли? — употр. при вопросе, на к-рый ожидается положительный ответ. в знач. ведь действительно так? «— Хотите Алексея Иваныча заколоть и желаете, чтоб я при том был свидетелем? Так ли? смею спросить. – Точно так.» Пушкин. «Не так ли? говори.» Пушкин.

Просто так — см. просто.

Пусть так — см. пусть.

Так бы (разг.) — употр. при выражении сильного желания сделать что-н., в знач. взять бы да и… «Так бы я разорвала тебя, змею-злодейку, проклятую разлучницу мою!» Пушкин. «Так бы тебя по лысине и огрела.» А.Островский.

Так, вообще (разг.) — то же, что так в 4 и 5 знач.

Так во́т — употр.

  1. после отступления в рассказе при возвращении к прежней теме. Так вот, слушайте, что дальше произошло.
  2. при выводе из предшествующего для указания следствия чего-н. «Отбил он их от дому своим, можно сказать, высокомерьем; так вот, вашей матушке, бывало, не с кем и словечка было перемолвить.» Тургенев.

Так в так (простореч.) — совершенно похоже, точно.

Так же… как (и)… — употр. в сравнительных словосочетаниях и предложениях в знач. подобно кому-чему-н. «Такой пребойкий мальчик, будет так же, как и отец, содержать трактир.» Гоголь.

Так и — употр.

  1. при обозначении действия, совершающегося как бы само собой, без всяких задержек. «Слезы, невольные слезы так и бегут, так и льются из глаз.» Салтыков-Щедрин. Глаза так и закрываются. Дождь так и льет.
  2. для обозначения энергически проявляющегося действия. «Так и впился в нее когтями! изверг!» Пушкин. «Так и лезет в драку с ним.» Крылов. «Повязка! вся в каменьях дорогих! так и горит!» Пушкин. «Так вот на ней всё и горит, особенно башмаки.» Гончаров.
  3. при обозначении неожиданности в знач. прямо-таки (разг.). «Я так и обмерла.» Пушкин.
  4. с глаг. сов. вида при выражении сомнения в имеющейся у кого-н. возможности или желании сделать что-н. (разг.). Так и пойдет он туда! Так и купит он тебе эту вещь, дожидайся!
  5. для подтверждения чего-н. в знач. именно так, не как-нибудь иначе. Я так и сделал. Я так и сказал. Я так и знал, что ты откажешься. Так и думал.
  6. при констатировании того, что действие совершилось без всякой помехи, без препятствий. «Он, бестия, его так и распорол, напяливая на себя.» Пушкин.

Так и быть — см. быть.

Так и есть — см. есть (1).

Так и знай(те) (разг.) — употр. как предупреждение в знач. имей в виду. «Я про любовь с моей женой говорить не позволю, так ты и знай.» Лейкин.

Так или иначе — см. иначе.

Так и надо — см. надо (1).

Так и сяк или и так и сяк или то так, то сяк (разг.)

  1. одним и другим способом, на разные манеры. «Вертит очками так и сяк.» Крылов. «Враги его, друзья его… его честили так и сяк.» Пушкин.
  2. нечто промежуточное, ни то ни сё. «Старший умный был детина, средний был и так и сяк, младший вовсе был дурак.» Ершов.

Так и так (мол) (разг.) — при изложении чьей-н. речи употр. в качестве вступления к существу дела или взамен передачи того, что уже известно слушателю. Скажи ему: так и так, пора ехать. «— Ты как сюда попал? Рассказал ему Семен: так, мол, и так.» Гаршин.

(И) так и так (разг.) — и таким и другим способом. Он и так и так — ничего не выходило.

Так как — союз, употр. для присоединения причинных придаточных предложений. «Нужно было остановить лошадь, так как наша прямая дорога обрывалась.» Чехов.

Так называемый — см. называемый.

Так на так (менять) (простореч.) — одну вещь на другую (менять), без придачи.

Так не́т (разг.) — употр. при выражении возмущения, неудовольствия чем-н. в знач. и всё-таки, несмотря ни на что. Сидеть бы ему дома, так нет, пошел гулять.

Так себе (разг.)

  1. ни плохо ни хорошо (ни плох ни хорош), не очень хорошо (не очень хорош), посредственно (посредственный). «Нежданов сидел у себя в комнате… и чувствовал себя так себе.» Тургенев. «Вотчим невесты был человек так себе.» Вяземский.
  2. то же, что так в 4 и 5 знач. — Зачем ты это сделал? – Так себе.

Так сказать — см. сказать.

Так только (разг.) — то же, что так в 4 и 5 знач. «Это она так только… от досады!» Гончаров. «Так только, на озорство он меня за себя взял.» Салтыков-Щедрин. «Это он говорит только так. для красного словца!» Тургенев.

Так точно (воен. устар.) — употр. как утвердительный ответ на вопрос в знач. да, именно так.

Так что — союз, употр. для присоединения придаточных предложений следствия в знач. поэтому. «В мягких муравах у нас песни, резвость всякий час, так что голову вскружило.» Крылов.

Так чтобы — союз, употр. для присоединения придаточных предложений цели в знач. для того чтобы. Выехать раньше, так чтобы не опоздать.


2) ТАК

звукоподраж. Об отрывистых ударных звуках (пулеметных выстрелах, ударах цепа и др.). // Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

Ілюстрації

Так1.jpg Так 2.jpeg Так.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Згода

Погоджатися

Згадані слова зі словника Бориса Грінченка

Давно

Мовити

Треба

Піти

Тільки

Закипати