Таган
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Таган, -на, м. Таганъ, желѣзная подставка съ ножками, на которой варять пищу, раскладывая подъ ней огонь. Ум. Таганок, таганчик.
Сучасні словники
ТАГА́Н, а, чол. 1. Залізний обруч на трьох ніжках, на який ставлять казан, чавун і т. ін., готуючи їжу на багатті. У здоровенних казанах варять на таганах.. кашу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 138); Ото розклала я під вербами багаття, поставила таган (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13). 2. Триніжок, до якого підвішують казан над вогнищем. Ось кухар папина тагани, повісив казан і.. нагнувся над чумацьким сніданням... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); Збоку від неї, на сучку, гойдалася каска, як казанок на тагані (Іван Ле, Мої листи, 1945, 69).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 13.
