Сінокіс

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сінокіс, -ко́су, м. = Сіножать. Левиц. І. 127.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 227.

СІНОКІ́С, косу, чол. Те саме, що сіножать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 140); — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 50); Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (Михайло Стельмах, II, 1962, 296); * У порівняннях. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137).

Ілюстрації

3.jpg 838802 original.jpg 205742.jpg 3209.jpg

Медіа


Див. також

Сіновоз Сіно Трава

Джерела та література

http://sum.in.ua Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 227.

Зовнішні посилання