Сільський

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сільський, -а, -е. Сельскій. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1313.

Сучаснісловники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІЛЬСЬКИ́Й, а, е. 1. Прикм. до село 1. Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її(Іван Франко, IV, 1950, 30); Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам... (Панас Мирний, I, 1949, 215);

// Який міститься на території села. Виїздили ми зранку на машині,.. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Юрій Яновський, II, 1958, 88); Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Остап Вишня, I, 1956, 346); — Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? — говорив Щорс, стоячи на сільській площі (Олександр Довженко, I, 1958, 158);

// Який відбувається у селі. Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Марко Вовчок, I, 1955, 347); Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитав його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (Олесь Гончар, I, 1959, 7);

// Який живе, працює у селі. Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Марко Вовчок, VI, 1956, 301); Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Панас Мирний, I, 1949, 172);

// у знач. ім. сільські, ких, мн. (одн. сільський, кого, чол.; сільська, кої, жін.). Ті, що живуть у селі;

// Власт. селу, жителям села. Сільська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (Комуніст України, 6, 1975, 33); Сільські звичаї;

// Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням села. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 202); Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний, IV, 1955, 351).

▲ Сільська община, іст. — форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу. Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (Історія СРСР, I, 1957, 12); Сільська Рада — місцевий виборний орган державної влади на селі. Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук'яновичу негайно треба з'явиться в сільську Раду» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151); Вникаючи в колгоспні справи, сільська Рада не випускає з поля зору роботу соціальному льтурних закладів, торгово-побутових підприємств (Хлібороб України, 6, 1971, 33).

2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський. Сільська місцевість; // Власт. не міській місцевості. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310).

3. рідко. Те саме, що сільськогосподарський 3. Росія — країна широчезна і переважно селянська, сільська (Михайло Драгоманов, I, 1970, 255).

▲ Сільське господарство — галузь народного господарства, що охоплює різні види рослинництва, тваринництва. Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука і життя, 11, 1958, 38); Співробітник Міністерства сільського господарства зоотехнік Сагайдак уже кілька годин сидів за столом, приводячи до ладу свої нотатки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 3).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сільський, -а, -е. Сельскій. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1313.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СІЛЬСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до село́ 1. Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр., IV, 1950, 30); Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам… (Мирний, І, 1949, 215); // Який міститься на території села. Виїздили ми зранку на машині,.. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Ю. Янов., II, 1958, 88); Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Вишня, І, 1956, 346); — Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? — говорив Щорс, стоячи на сільській площі (Довж., І, 1958, 158); // Який відбувається у селі. Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Вовчок, І, 1955, 347); Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитає його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (Гончар, І, 1959, 7); // Який живе, працює у селі. Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Вовчок, VI, 1956, 301); Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Мирний, І, 1949, 172); // у знач. ім. сільські́, ки́х, мн. (одн. сільськи́й, ко́го, ч.; сільська́, ко́ї, ж.). Ті, що живуть у селі; // Власт. селу, жителям села. Сільська краса, чесність, навіть дикість,— все подобалось Ястшембському в Василині (Н.-Лев., II, 1956, 59); Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (Ком. Укр., 6, 1975, 33); Сільські звичаї; // Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням села. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев., II, 1956, 202); Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла(Мирний, IV, 1955, 351).

∆ Сільська́ общи́на, іст.— форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу. Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (Іст. СРСР, І, 1957, 12); Сільська́ Ра́да — місцевий виборний орган державної влади на селі. Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук’яновичу негайно треба з’явиться в сільську Раду» (Тют., Вир, 1964, 151); Вникаючи в колгоспні справи, сільська Рада не випускає з поля зору роботу соціально-культурних закладів, торгово-побутових підприємств(Хлібороб Укр., 6, 1971, 33).

2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський. Сільська місцевість; // Власт. не міській місцевості. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (Коцюб., III, 1955, 310).

3. рідко. Те саме, що сільськогоспода́рський 3. Росія — країна широчезна і переважно селянська, сільська (Драг., І, 1970, 255).

∆ Сільське́ господа́рство — галузь народного господарства, що охоплює різні види рослинництва, тваринництва. Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука.., 11, 1958, 38); Співробітник Міністерства сільського господарства зоотехнік Сагайдак уже кілька годин сидів за столом, приводячи до ладу свої нотатки (Добр., Тече річка.., 1961, 3).

Іноземнісловники

Словари и энциклопедии на Академике

сільськи́й прикметник

Ілюстрації

Cільський 1.jpg Сільський 2.jpg Сільський 3.jpg


Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Село

Селище

Сельбище

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Словари и энциклопедии на Академике

Зовнішніпосилання

Матеріал з Вікіпедії

Сільська́ місце́вість, сільський район (англ. Rural area) — місцевості за межами міст, або території, які не є урбанізовані. Території з домінуючою сільськогосподарською діяльністю. В сільських місцевостях не завжди проживають (чи мають проживати) люди.