Сільний

Сільни́й, -а, -е. Соляной. Шух. І. 16.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

СОЛЯ́НИЙ, а, е: ▲ Соляна кислота — одноосновна сильна неорганічна кислота, розчин хлористого водню у воді. Соляну кислоту добувають розчиненням у воді хлористого водню (Загальна хімія, 1955, 287); Найбільш уживаною паяльною рідиною є травлена соляна кислота (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 98). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 452.Коментарі (0)

СОЛЯНИ́Й, а, е. Прикм. до сіль 1, 4. В степ котиться понад Сивашем тачанка. Вода зійшла, і Гниле море оголилося дном, сивіє, покрите соляним нальотом (Олесь Гончар, II, 1959, 410); Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 33); Соляний шток — це соляний стовп великих розмірів, який утворюється, коли під дією тиску сіль переміщується з глибини до поверхні (Клименко, Нафта та природний горючий газ УРСР, 1957, 36); // Який містить у собі сіль. Часто ріки, Широкі багна, соляні озера Перебігали шлях його (Іван Франко, X, 1954, 374); На Україні найпотужніші (більше кілометра завтовшки) соляні породи виявлено у Дніпровсько-Донецькій западині та північно-західній окраїні Донбасу (Наука і культура.., 1972, 91); Соляний розчин; // Пов'язаний із добуванням солі; признач. для добування солі. Майнацькі соляні промисли відразу ж після звільнення Криму були націоналізовані, і дорогоцінна сіль стала надбанням всього народу, який протягом імперіалістичної і громадянської війни тремтів над щіпкою солі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1962, 9); А під Краковом слова вітальні Чув [поет] при вході в соляні копальні, Де портретом Леніна навік Зворушив нас простий робітник (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 42); // Пристосований для обробки, зберігання, транспортування і т. ін. солі. Соляний млин; Соляний склад. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 452.