Сяєво

Сяєво, -ва, с. Сіяніе. Г. Барв. 358. К. Бай. 14. Як усміхнувсь, очам не довіряють, і сяєво лиця збірають. К. Іов. 62.

Сучасні словники

СЯ́ЄВО, частіше СЯ́ЙВО, а, сер.

1. Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь.

Срібний [місяць].. Ниву сяєвом влива (Іван Манжура, Тв., 1955, 105); Сонце ясне.. котилося по блакитному морі безкрайого неба, розливало своє сяйво на увесь світ (Панас Мирний, I, 1954, 50); Хороше, затишно так під сяєвом.. лампи (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 192); В дірки [покрівлі] місяць ллє голубе сяйво, і од того в клуні видко і все в голубому (Андрій Головко, II, 1957, 235); Людей на мить осліпило сяйвом прожекторів, наведених звідкись просто на них (Олесь Гончар, II, 1959, 418); Я зайшов до кімнатиг залитої сяйвом юпітерів (Петро Панч, В дорозі, 1959, 210); * Образно. В кімнаті скромній і спокійній Сіяє сяєво сторіч: На конференції партійній Турі сам головував Ілліч (Максим Рильський, II, 1960, 295);

// перен., поет. Сприятлива атмосфера, створювана чим-небудь.

Благословенні ви, брати, Що в сяйві дружби і свободи Йдете до спільної мети (Максим Рильський, II, 1960, 192);

// перен., поет. Велич, сила чого-небудь.

Людина відчуває себе новонародженою перед красою життя, і сяйво добра освічує їй душу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 376); В сяйві слави краєві явись, Ворогам — у полум'ї й залізі! Київ, Київ! Серцем поклонись Командиру київських дивізій (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 93).

2. Круг, який світиться навколо чого-небудь, оточує щось.

Ніч. Гори мріють силуетами.. На горі стоїть Мефістофель в червоному сяєві. Очі горять, як жар (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Сніговій на київськім пероні Під ліхтарним сяєвом курить (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 8).

3. Блиск, яскраве відбиття, віддзеркалення світла, променів.

— Піду я.., мамо, в військо та буду офіцером. Буду конем вигравати! А на мені золоті еполети сяєвом блищатимуть! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 180); Проти сонця заблищали золотим сяйвом церковні бані (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244); Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (Михайло Стельмах, II, 1962, 397); Ліс.. весь спалахнув після дощу веленим сяйвом (Олесь Гончар, III, 1959, 409);

// перен. Пишність, розкіш чого-небудь.

— На свята побачите мене у повному сяйві парадного мундира, — засміявся Коваль (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 227).

4. перен. Радісний, щасливий, вдоволений вираз (очей, обличчя).

Він засвітився самовідданою вдячністю до завбудинку за його суворі слова і з тим радісним сяйвом поринув у глибоку тишу ночі... (Іван Микитенко, II, 1957, 183); — Бачили б ви вираз облич, сяйво очей усіх тих, хто жив нашою таємницею в той день! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 220); Дівчина глянула на кооператора голубими очима, повними якогось тихого і щасливого сяйва (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 278); — Якщо ти не втратив тоді самовладання, вивів [із шторму] судно, то, може, це й тому, що був не сам, що.. вона, Лукія, знаходила тебе із сяєвом своїх закоханих очей (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).

Ілюстрації

Полярне сяйво

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 911.