Сувій
Сувій
1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 116); * У порівн. Зверху на скриньці, як сувій вати, лежав сніг — насипало вночі (Донч., IV, 1957, 93); // Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. Мартіян бере один із сувоїв, що на столі, і читає уважно (Л. Укр., III, 1952, 271); // перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). Сувої хмар Заслали небо (Рильський, І, 1960, 329); Пара вихриться стовпами, Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99); З димарів пухнастими сувоями клубився білий дим (Збан., Між.. людьми, 1955, 138); // рідко. Сніговий замет. Сніжок в оченята — І сльози між вій. А він — рученята У білий сувій Запхав і сміється: «Татусю, вода» (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38); * У порівн. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Мур., Бук. повість, 1959, 141); // рідко. Кільце, петля. Вона [змія] з укриття вилізе й страшними Сувоями опутає тебе (Фр., X, 1954, 402).
2. чого і без додатка. Шматок полотна або іншої тканини певної довжини, який зберігають згорнутим у трубку, [1-а молодиця:] Багато наткала за зиму? [Домаха:] Де там багато, тільки два сувої (Кроп., II, 1958, 161); На прилавку, який густим роєм оточили жінки, лежало кілька сувоїв квітчастої шовкової матерії (Добр., Тече річка.., 1961, 76); Стоячи біля скрині, дружина розпустила через плече сувій домашнього, сирового полотна (Гончар, II, 1959, 411); Білила ти сувій в Дніпрі, Де гнувсь на хвилях молодик, І вишивала на зорі Любов’ю милому рушник (Стельмах, V, 1963, 257); * У порівн. Давнє її безталанне життя розгорнулось перед нею, як сувій полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325).
3. чого, перен. Ланцюг послідовних подій, вражень, думок і т. ін. Гарячих спогадів сувій Вже серце обгорта (Мал., Запов. джерело, 1959, 23); Земля розмовляла із ним, широко, на два кінці розмотувала сувій його життя — те, що було, і те, що буде… (Стельмах, І, 1962, 630).
4. рідко. Те саме, що паку́нок 1. Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв’язані мотузками і обкапані сургучними печатками (Кучер, Прощай.., 1957, 219).
Історія
У Давньому Єгипті сувій як форма книги відомий з IV тисячоліття до н. е. Звідти сувій, за свідченням Геродота, був запозичений греками, які з часом перейшли з папірусу на пергамент. У Давній Греції пергаментні сувої набули поширення з V—IV століття до н. е., у Давньому Римі — з III—II століття до н. е.
В античні та пізньоантичні часи сувій був основною формою рукописної книги. Така книга зазвичай складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зазвичай зшивалися у сувій. У IV—V столітті сувій поступово був витіснений такою формою книжки, як кодекс, тобто зшиток пергаментних чи папірусних аркушів. Коли в VII столітті Єгипет був завойований арабами, папірус став дедалі рідкіснішим матеріалом для письма. Проте папірусні сувої зустрічаються аж до XI століття.
Пергаментні чи шкіряні сувої були поширені серед єгиптян, ассірійців, персів, євреїв. Особливо цінною знахідкою вважаються відкриті в 1947 році Кумранські рукописи з релігійними давньоєврейськими текстами, виконані на шкіряних сувоях. Існує свідчення про те, що в Бібліотеці Атталідів в Пергамі у II столітті до н. е. книжки зберігалися у вигляді пергаментних сувоїв. Так само у сувоях зберігалися книжки знаменитої Александрійської бібліотеки (від 50 до 700 тисяч сувоїв за різними даними).
У Середньовіччі сувій як форма рукопису використовувався з літургійною метою та для запису драматичних текстів, а також часом для грамот та інших документів. Навіть у новий час сувої використовувалися для виготовлення грамот. У деяких архівах, наприклад у Монте Кассіно чи Ла Кава ді Тіррено, численні давні грамоти до сьогодні зберігаються згорнутими в трубку, проте вони, як правило, не складаються з багатьох аркушів.
Сувої були написані чорнилом різної рецептури. Описки можна було стерти губкою й переписати текст начисто. Серед пергаментних сувоїв подеколи траплялися палімпсести. Проте на папірусі дуже рідко стирали весь текст, щоб написати поверх нього новий. На сувоях європейського чи близькосхідного походження рідко трапляються ілюстрації, найчастіше тут бувають контуровані малюнки, натомість у Японії існував окремий різновид ілюстрованої книги-сувою — емакі.
У Південно-Східній Азії (Китай, Корея, Японія) також використовували сувій як формат книги чи живопису. Текст і малюнки наносили тушшю, винайдення якої датують 2697 роком до н. е. У Китаї сувої-книги були поширені аж до XI століття, пізніше їх замінили зшитки з аркушів. Традиційний живопис та каліграфія з давніх часів і до сьогодні виконуються на продовгуватих відносно коротких аркушах, які виставляють у підвішеному вигляді (висячі сувої), для малювання й каліграфії використовували й горизонтальні сувої, аналогічні до європейських чи близькосхідних зразків.
Сьогодні книги у вигляді сувоїв виготовляють рідко, як правило, це роблять з декоративною чи загалом мистецькою метою (книга художника) або за традицією, як у випадку з юдейськими сувоями Тори.
Один з небагатьох випадків використання сувою в сучасній літературі — оригінальне видання роману Джека Керуака «У дорозі».
У комп'ютерних технологіях ідею подання інформації «в сувої» використано для представлення матеріалів (текстів, зображень), що за розмірами є більшими, ніж екран монітора — так званий Скролінг. Сам термін походить від англійського «scroll» тобто «сувій». «Принцип сувою» використовувався також для таких носіїв інформації, як аудіо- та відеокасети або мікрофільми.
Читання
Для читання сувою необхідно було мати вільними обидві руки. Правою рукою розмотувався текст, який треба було прочитати, тоді як лівою рукою змотувався вже прочитаний текст. Після прочитання сувій слід було перемотати назад. Саме від цієї техніки читання походить латинська назва сувою volumen (лат. volvere = розмотувати; volumen = сувій). Для легшого розмотування використовувалися спеціальна палиця (грец. omphalos; лат. umbilicus), яка вставлялася в сувій або приклеювалась до останнього аркуша.
Література
- Giulio Battelli: Rotolo liturgico, in: Enciclopedia Cattolica X, Città del Vaticano 1953, S. 1399—1402.
- Guglielmo Cavallo:, Rotoli di Exultet dell'Italia meridionale, Bari 1973.Guglielmo Cavallo:, Rotoli di Exultet dell'Italia meridionale, Bari 1973.
- Helmut Hiller und Stephan Füssel: Wörterbuch des Buches. Sechste, grundlegend überarbeitete Auflage. Klostermann, Frankfurt a. M. 2002, ISBN 3-465-03220-9Helmut Hiller und Stephan Füssel: Wörterbuch des Buches. Sechste, grundlegend überarbeitete Auflage. Klostermann, Frankfurt a. M. 2002, ISBN 3-465-03220-9
- André Jacob: Rouleaux grecs et latins dans l'Italie méridionale, in Recherches de codicologie comparée. La composition du codex en Orient et en Occident.
- Textes édités par P. Hoffmann. Index rédigés par C. Hunzinger, Paris, École normale supérieure, 1998, S. 69-97Textes édités par P. Hoffmann. Index rédigés par C. Hunzinger, Paris, École normale supérieure, 1998, S. 69-97
- Richard H. Rouse: Roll and Codex, in: Paläographie 1981, hg. v. Gabriel Silagi, München 1982 (Münchner Beiträge zur Mediävistik und Renaissance- Forschung 32), S. 107—123
- Leo Santifaller: Über späte Papyrusrollen und frühe Pergamentrollen, in: Fs. für Johannes Spörl, 1965, S. 117 — 133.
- Birgit Studt: Gebrauchsform mittelalterlicher Rotuli. Das Wort auf dem Weg zur Schrift — die Schrift auf dem Weg zum Bild, in: Vestigia Monasteriensia
- Westfalen — Rheinland — Niederlande, hg. v. Peter Johanek, Mark Mersiowsky u. Ellen Widder, FS f. Wilhelm Jansen, Bielefeld 1995 (Studien z. Regionalgeschichte 5) , S. 325—350
- Westfalen — Rheinland — Niederlande, hg. v. Peter Johanek, Mark Mersiowsky u. Ellen Widder, FS f. Wilhelm Jansen, Bielefeld 1995 (Studien z. Regionalgeschichte 5) , S. 325—350
- Michaela Zelzer: Von der Rolle zum Codex, in: Text als Realie, hg. v. Karl Brunner, Gerhard Jaritz, Wien 2003 (Sitzungsberichte d ÖAW-PH 704; Veröffentlichungen des Instituts für Realienkunde des Mittelalters und der Frühen Neuzeit 18), S. 9-22.
