Ссати
ССАТИ, ссу, ссеш, недок., перех. і без додатка. 1. Рухами губ і язика втягувати в рот яку-небудь рідину; смоктати. Через місяць після родин.. мати занедужала і в неї не стало покорму.. От мати і згадала,.. що таке ж саме лихо прилучилось з одною матір'ю, як ховалась вона по лісах з маленькою дитинкою; так вона драла по гніздах пуцьвірінків, проколювала груди й давала дитинці ссати кров (Олекса Стороженко, I, 1957, 348);
// Годуватися материнським молоком, втягувати його в рот із сосків грудей, вим'я. Сім'я ж велика:.. дві сестри — дівки,.. два хлопчики, одне дівча, ще цицьку ссе (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 109); Горпина виймає перса, важкі від молока,.. жадібно припадає до них дитина і ссе, ссе (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 416); Коло хлівця лежала свиня і хрюкала, мишасті та рябі поросята, — одні ..ссали, другі лежали верхи на матері... (Панас Мирний, I, 1954, 52); [Марина:] Мені потрібно, щоб ти йшов собі звідси. [Герцик:] Скоряюсь панській волі.. Покірне телятко дві матки ссе (Марко Кропивницький, V, 1959, 475).
2. Висмоктувати спеціальними органами тіла яку-небудь рідину (кров, сік і т. ін.) з іншого організму (про тварину). Там, чутка була, дитину вкусила [гадюка], там — одній жінці уп'ялась у груди, та поти ссала її, поки та й не вмерла (Панас Мирний, IV, 1955, 12);
// Убирати, всмоктувати з ґрунту вологу, поживні речовини (про рослину). ♦ Мов (немов, наче і т. ін.) п'явки за серце ссуть див. серце; Ссати кров див. кров.
3. Повільно з'їдати, розминаючи язиком і змочуючи слиною. Сміюсь до дитини. Воно кучеряве,.. ссучи помаранчу, сміється до мене (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 409); Знаходить [Катря] житнього хліба жовану куклу,.. пхає дитині в рот. Дитина із звірячою жадобою починає ту осоружну куклу жувати, ссати (Степан Васильченко, II, 1959, 349);
// Тримаючи що-небудь у роті, м'яти губами, язиком, змочувати слиною. Між родиною в печері На спині, слабий душею, Атта Троль [ведмідь] лежить, задумавсь, Лапу ссе (Леся Українка, IV, 1954, 142); Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 73); Ссати соску.
Ссати люльку (цигарку і т. ін.) — палити люльку (цигарку і т. ін.). Дід люльку ссав. Очі в землю в задумі... (Андрій Головко, I, 1957, 210).
4. перен. Завдавати моральних мук, страждань. І сон же тяжкий... в голову його впився і довбає і ссе (Мирослав Ірчан, II, 1958, 79); Чому не ссуть мене дрібні турботи, — Бо гордий труд наповнив дні мої (Михайло Стельмах, V, 1963, 208).
♦ Ссати [за] серце (душу і т. ін.) — безперервно непокоїти, мучити, тривожити. Думки все такі непривітні ссали за серце — і вона важко зітхала (Панас Мирний, III, 1954, 103); Тяжкий неспокій ссав Крайнюкові серце (Василь Кучер, Голод, 1961, 400); Коли скорбота ссе душу,.. то з тіла втікає сон (Михайло Стельмах, I, 1962, 576).
5. Завдавати болю, викликати неприємне відчуття у шлунку, серці, під грудьми. Голод уже й так ссав під грудьми. Видно, вони заблудились і тепер плутаються у плавнях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360).
