Спідняк

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Спідняк, -ка, м. 1) Нижній жерновъ на мельницѣ. 2) Нижній пильщикъ. 3) Дно кобзы. КС. 1882. VIII. 281. 4) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179, Шух. І. 260 — 262. 5) Снятое молоко. Вершки з глечиків позбірають, а спідняк позливають у сулеї та ото й продають дешево. Каневск. у.
Спідняк.jpg

Сучасні словники

[Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).]

СПІДНЯК, а, чол. 1. Спіднє жорно у млині. 2. Нижня дека кобзи, бандури. Обмацавши ручку, спідняк та верхняк кобзи.., повів [Остап] по всіх дванадцяти струнах зразу (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 64); Бандура складається з двох основних частин — коробки резонатора (по-народному пудло) та грифа. Пудло має верхню та нижню деки (верхняк та спідняк) (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 83). 3. Нижній круг гончарного станка. Звичною рукою обмацував [Мамай] начиння: верхняк і спідняк, веретено і п'ятку, а потім, замислившись, зосереджено покручував станок ногою (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 328).


Див. також

uk.wikipedia.org

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 524.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua