Соньки

Соньки, -ків, мн. Сонъ. Соньки, дрімки в колисоньки. Мет. 1. 1. розм. Те саме, що сонько. — І не сором дівці отакій соні бути? (Панас Мирний, III, 1954, 243); Рано-вранці, ще до схід сонця, він уже розбудив комсомольців. —..Ану, соні, годі потягатися, годі вилежуватись! (Олесь Донченко, II, 1956, 27); Валька була страшенна соня, і припущення, що в цей час вона могла не спати. було неймовірне (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 21).

2. тільки ж. Невеличка жовтувато-сіра тварина ряду гризунів, що проводить зиму в сплячці. Соня лісова в Радянських Карпатах дуже поширена (Звірі.. Карпат.., 1952, 38); Лісова соня — маленька звірина, збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнізда, яке вона облюбувала собі на зиму (Олесь Донченко, IV, 1957, 78).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Соньки СОН, сну, чол. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. Сон — це внутрішнє гальмування, що виникає в корі великих півкуль головного мозку і є активним нервовим процесом, який захищає нервові клітини від перенавантаження (Знання та праця, 3, 1968, 28); При світлі воскової свічки.. вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354); Шура, здригаючись, спала тривожним сном (Олесь Гончар, III, 1959, 191); — Поспи, дочко, сон усі хвороби лікує... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 283); * Образно. Сон, влетівши до хати, бере Харитю під своє крило (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); // Те саме, що спання. Мати, вся ще у білім, схилялась над ним припухлим од сну лицем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374); Влаштовуватись делегатам на сон довелося в темряві (Олесь Гончар, II, 1959, 183); // Те саме, що сплячка 1. Зимовий сон ведмедя; // спец. Стан рослини, при якому проходить зміна в положенні листя або пелюсток квітки під впливом зміни освітлення і температури; // Зимове завмирання рослин. Дерева прокинулися від зимового сну; // перен. Стан повного спокою, тиша в природі і т. ін. Уночі не спимо всі, а вулиця, село у сні, і всюди тихо (Марко Вовчок, I, 1955, 242); Настала ніч, хороша літня українська ніч, коли вітрець замирає, спека спада, холодок та сон сповиває землю (Панас Мирний, I, 1954, 62).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Соньки, ків, мн. Сонъ. Соньки, дрімки в колисоньки. Мет. 1.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

соньки -ів, мн., дит. Те саме, що сон I 1).

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Історія дослідження[ред. | ред. код] Засновником «науки про сон» була М. М. Манасеїна (1843—1903), учениця фізіолога І. Р. Тарханова, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, Манасеїна прийшла до висновку, що сон для організму важливіший за їжу. Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині XX ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма, ЕЕГ), м'язів (електроміограма, ЕМГ) і очей (електроокулограма, ЕОГ). Найбільшим досягненням в цій області було відкриття в 1950-ті рр. Н. Клейтманом, У. Дементом (США) і М. Жуве (Франція) так званого парадоксального сну. Фізіологія сну[ред. | ред. код] Під час сну підвищується рівень анаболічних процесів та знижується катаболізм. Сон у нормі відбувається циклічно, приблизно кожні 24 години. Ці цикли називають циркадними ритмами. Вони перевизначаються кожну добу, найбільш важливим фактором є рівень освітлення. Від природного циклу освітленості залежить рівень концентрації спеціальних фотозалежних білків. Циркадний цикл налаштований зазвичай на довжину світлового дня[1]. Крім нічного сну, в деяких культурах існує фізіологічно обумовлений короткочасний денний сон — сієста. Засинання[ред. | ред. код] Безпосередньо перед сном наступає стан сонливості, зниження активності мозку, для якого характерні: 1. зниження рівня свідомості; 2. позіхання; 3. пониження чутливості сенсорних систем; 4. зменшення частоти серцевих скорочень; 5. зниження секреторної діяльності залоз (слинних → сухість слизової рота; слізних → печіння очей, «злипання повік»).