Солов’ячий

Солов’ячий, -а, -е = Солов’їний. Як би ж у мене крилечка, солов’ячі очі, полетіла б у дорогу темненької ночі. Чуб. V. 741.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СОЛОВ'Я́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що солов'їний. — Ти знаєш що, Іване, — сказав Карпо, — якби ми нагляділи гніздо солов'яче, то що б було? (Панас Мирний, I, 1954, 246); Якби мені крильця, Солов'ячі очі, Знялась би я, полетіла Темненької ночі (Українські народні пісні, 2, 1965, 219).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 445. СОЛОВ'Ї́НИЙ, а, е. Прикм. до соловей; належний йому. Вітром донесло До ме не щебетання солов'їне (Максим Рильський, Дал. небосхили, 1959, 67); Лине пісня вгаю солов'їна (Володимир Сосюра, II, 1958, 447); На Україні Спів солов'їний Гримить в гаях (Микола Шпак, Вибр., 1952, 63); // Сповнений співу солов'їв. Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад (Максим Рильський, I, 1956, 240); Одного солов'їного надвечір'я.. Стародуб і Черкашин поїхали на набережну — зблизька глянути на Дніпро (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 305); // У якому гніздяться і співають солов'ї. Сади солов'їні і росяні Наливатимуть плід і горітимуть цвітом (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 171); // Власт. солов'єві; такий, як у соловая. [Маруся:] Якби в мене крилечка, солов'їні очі, Полетіла б я в дорогу темненької ночі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 452); Що солов'їний Вустин голос, коли скриня порожня? (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 445.

Ілюстрації

Слово зміна та транскрипція

СОЛОВ'ЯЧИЙ — СЛОВОЗМІНА солов'я́чий прикметник тверда група відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина називний солов'я́чий солов'я́ча солов'я́че солов'я́чі родовий солов'я́чого солов'я́чої солов'я́чого солов'я́чих давальний солов'я́чому солов'я́чій солов'я́чому солов'я́чим знахідний солов'я́чий, солов'я́чого солов'я́чу солов'я́че солов'я́чих, солов'я́чі орудний солов'я́чим солов'я́чою солов'я́чим солов'я́чими місцевий солов'я́чому, солов'я́чім солов'я́чій солов'я́чому, солов'я́чім солов'я́чих

СОЛОВ'ЯЧИЙ — ТРАНСКРИПЦІЯ [соловйа́чий] прикметник тверда група відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина називний [соловйа́чий] [соловйа́ча] [соловйа́чеи] [соловйа́ч’і] родовий [соловйа́чого] [соловйа́чойі] [соловйа́чого] [соловйа́чиех] давальний [соловйа́чому] [соловйа́ч’ій] [соловйа́чому] [соловйа́чием] знахідний [соловйа́чий], [соловйа́чого] [соловйа́чу] [соловйа́чеи] [соловйа́чиех], [соловйа́ч’і] орудний [соловйа́чием] [соловйа́чойу] [соловйа́чием] [соловйа́чиемие] місцевий [соловйа́чому], [соловйа́ч’ім] [соловйа́ч’ій] [соловйа́чому], [соловйа́ч’ім] [соловйа́чиех]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 445.