Снажний

Снажни́й, -а́, -е́. Сильный, не истощенный. Та се колись був снажний кінь. Лубен. у.

СНАЖНИ́Й, а, е, діал. = Сильний, не виснажений. Се колись був снажний кінь (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 421.

Сучасні словники

Тлумачення у сучасних словниках.

СИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який має велику фізичну силу (про людину, тварину); протилежне слабкий, слабий. — Та, мабуть, же він [лев] і здоровий дуже, сильний? (Панас Мирний, I, 1949, 171); Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний (Іван Франко, VI, 1951, 34); Грицько був хлопець «геройський», як говорили про нього на селі: рослий, сильний, відважний (Андрій Головко, II, 1957, 514); * Образно. Хоче море човна розламати, Трдщить, ломить, піском засипає. Сильне море! Нащо стільки сили? (Леся Українка, I, 1951, 68); // у знач. ім. сильний, ного, чол. Той, хто має велику фізичну силу. Сильний зове тебе [ніч] сили впокоїти, Хворий — щоб врази забуть (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 316); // Який має велику силу або свідчить про неї (про частини організму людини або тварини); міцний. Еней і сам трусивсь до бою, Щоб сильною своєй рукою Головку Турну обчесать (Іван Котляревський, I, 1952, 281); Погляд Рубіна був сміливий, рут костисті; ноги великі й сильні (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 4); // Добре розвинений; дужий. Мені видно легке гойдання всіх трьох криластих хребтів [собак], м'яких, вовнистих і звіряче сильних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Тимко.. крадькома обзирав її красиву, сильну, гнучку спину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 212); // Який здійснюється з великою фізичною силою. Раптом сильним рухом він кинув кресаню на землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 340); Не можна відмовити самураю в мужності. Сильний і пристрасний був його стрибок (Олександр Довженко, I, 1958, 125); Черниш забирався все вище й вище.. Хапався за нього [виступ] сильною мертвою хваткою (Олесь Гончар, III, 1959, 100); // Який має велику життєву силу, енергію (про рослину, землю і т. ін.). Суворо-кам'яно стоять [смереки] у великім мовчанню і царственно віють під хмарами сильною зеленню.. вершин (Гнат Хоткевич, II, 1966, 106).

2. Який має твердий, стійкий, вольовий характер, який виявляє рішучість, наполегливість у чому-небудь, непохитність духу. — Твій гніт, моя сильна, моя незламна Галю, ніколи не «мулив» мене (Леся Українка, III, 1952, 686); Щастя не дається дурно.. Навіть такі сильні натури, як Франко, відчувають це (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); — Для революційної боротьби потрібні сильні люди, а не такі... що при першому.. випробуванні... (Андрій Головко, II, 1957, 586); // у знач. ім. сильний, ного, чол.; сильна, ної, жін. Людина з твердим, стійким, вольовим характером. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (Мистецтво, 3, 1962, 3); // Який відзначається наполегливістю, рішучістю, непохитністю. Головними рисами сильного характеру є висока ідейна переконаність, незламна воля (Знання та праця, 7, 1967, 31).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 172.