Слутий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Слути́й, слутавий, -а, -е. 1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех. 2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.