Слезити

Слези́ти, -зю́, -зи́ш, гл. '1) Плакати. Гол. ІІ. 564. 1) Сочитися. Ярем вода злізити. Св. Л. 24.

Сучасні словники

СЛЕЗИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Повільно текти, витікати краплями або тоненькою цівкою (про рідину). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 350.

Ілюстрації

Джерела

http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8

Література

Яром вода слезить (Свидн., Люборацькі, 1955, 18); // безос. Середина землянки. Стіни сирі, смуга по стінах — видко, що по них слезить (К.-Карий, II, 1960, 153); Підвівся я на лікоть, глянув… нога, як колодка… а з великого пальця так і слезить (Тесл., З книги життя, 4949, 45).