Слабо

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Слабо, нар. Плохо, мало. Слабо зродило буришка. Вх. Зн. 64.

Сучасні словники

[1]

СЛАБО, присл.

1. Присл. до слабий 5. Прісцілла хитав заперечливо головою і слабо всміхається (Леся Українка, II, 1951, 451); Дорош потяг на себе двері і переступив через поріг у вузеньку тісну кімнату, слабо освітлену однією лампочкою з газетним абажуром (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 146); — Що тобі? — питає [Оля] слабо. А Мотря добре чує, що О лин голос втратив свою звичайну зрівноваженість (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 25).

2. рідко. Неміцно. Намацав [Василь] цеглину в стіні — слабо трималася. Положив у пазуху, поліз наверх (Гнат Хоткевич, I, 1966, 117).

3. Погано, мало. Слабо зродило буришки [картоплю] (Словник Грінченка); // у знач. присудк. сл. Недобре кому-небудь (про фізичний стан). Дивиться Сторонський на сестру, а вона так посоловіла і на лиці міниться. — Чи не зле вам, сестро? — Слабо мені (Осип Маковей, Вибр., 1954, 110).

СЛАБО... Перша частина складних слів, що відповідає слову слабий у 2, 3, 5 знач., напр.: слабоароматний, слабоконтрастний, слабодухий, слабоосвітлений і т. ін.

Ілюстрації

Slabo1.jpg Slabo2.jpg