Скам’яніти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Скам’яніти, -нію, -єш, гл. Окаменѣть. Мнж. 29. Чого це тут усе скам’яніло? Мнж. 32.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СКАМ'ЯНІТИ, рідше СКАМЕНІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати твердим, схожим на камінь (у 1 знач.); закам'яніти. За роки війни скам'яніла земля (Літературна Україна, 13.X 1967, 3).

2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін.; заціпеніти. Калинович скам'янів на місці, не знаючи, що робити (Іван Франко, VI, 1951, 156); Іван озирнувся назад, на скелі — і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 309); Петросов не поворухнувся. Він скам'янів. Він почув щось неможливе. Жахливе (Олесь Донченко, II, 1956, 77); Скаменів Андрій поміж двома дубами, не ворухнеться, тільки серце пташиною: тук-тук (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 658). ♦ Бодай (щоб) скам'янів (скаменів, скам'яніла, скаменіла, скам'яніли, скаменіли і т. ін.) — уживається як лайка, проклін. Що воно плаче? Відай, се «той» [чорт], бодай скаменів!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 321); — Ось і пішла [дочка] з двору... Де була сю пору, Щоб там скам'яніла! (Павло Грабовський, I, 1959, 317); Ей, бодай вороги тії скаменіли..! (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 225); Мов (немов, наче, як і т. ін.) скам'яніти (скаменіти) — стати нерухомим, без найменшого руху. Обличчя Киселя болісно скривилося і раптом немов скам'яніло (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 214); Вона ввійшла в хату, сіла в спальні коло вікна й наче скам'яніла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 162).

3. перен. Втратити здатність щось відчувати, виявляти якісь почуття; стати байдужим, нечутливим, черствим. ♦ Серце скам'яніло (скаменіло) див. серце.

Ілюстрації

0 c92c0 f0004015 orig.jpg Gum sculpture154677671.jpg Gum sculpture15.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання