Скабка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Скабка, -ки, ж. Заноза. Скабку загнав у пучку. Черниг. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) СКА́БКА, и, жін. Тонка, гостра трісочка, гострий осколок металу, скла та ін., які застряли у шкірі, в тілі; скалка. — А що, чи скабку виняла [вийняла] з ноги? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 77); Не помічають [теслярі] ні скабок, ні вдертої шкіри на мозолястих руках (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 554). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 237.

Ілюстрації