Сирітка

Сирітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сирота. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СИРІ́ТКА, и, чол. і жін. 1. Зменш.-пестл. до сирота 1. Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Тарас Шевченко, II, 1953, 164); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 250); — Сирітка ти нещасний!.. Вже твоя мати десь з богом бесідує, — ридає раптом, жінка(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); [Шевченко:] Ви ж чуєте, яке її життя! Вона сирітка, без житла, без рідних, Хазяїн б'є, знущається, нема Куди їй дітись... (Іван Кочерга, III, 1956, 200); * Образно. Ти від мене пішла, ти від мене пішла, Де сріблиться над полем холодна імла, Де берізки-сирітки безмовно стоять...(Максим Рильський, I, 1960, 177); * У порівняннях. [Христя:] Прийде різдво — усі ж то, усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки, у нове та в модне, а я одна, мов та сирітка, буду у старенькому... (Марко Кропивницький, I, 1958, 448); Сиріткою стоїть у ньому [селі] церква (Гнат Хоткевич, II, 1966, 351). 2. тільки мн. Народна назва фіалки триколірної. Фіалку триколірну на Україні звуть ще.. сирітки (Знання та праця, 7, 1971, 31). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 198.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Сирітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сирота. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СИРІ́ТКА, и, ч. і ж. 1. Зменш.-пестл. до сирота́ 1. Узяв собі старий козак Чию сирітку за дитину Та й доглядає в затишку, Як квіточку, чужу дочку (Шевч., II, 1953, 164); Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла (Щог., Поезії, 1958, 250); — Сирітка ти нещасний!.. Вже твоя мати десь з богом, бесідує,— ридає раптом жінка(Коцюб., І, 1955, 135); [Шевченко:] Ви ж чуєте, яке її життя! Вона сирітка, без житла, без рідних, Хазяїн б’є, знущається, нема Куди їй дітись… (Коч., III, 1956, 200); * Образно. Ти від мене пішла, ти від мене пішла, Де сріблиться над полем холодна імла, Де берізки-сирітки безмовно стоять…(Рильський, І, 1960, 177); * У порівн. [Xристя:] Прийде різдво — усі ж то, усі дівчатка вирядяться, як квіточки, як лялечки, у нове та в модне, а я одна, мов та сирітка, буду у старенькому… (Кроп., І, 1958, 448); Сиріткою стоїть у ньому [селі] церква (Хотк., II, 1966, 351). 2. тільки мн. Народна назва фіалки триколірної. Фіалку триколірну на Україні звуть ще.. сирітки(Знання..,7, 1971, 31). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 198.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

сирітка -и, ч. і ж. 1) Зменш.-пестл. до сирота 1). 2) тільки мн. Народна назва фіалки триколірної.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Си́рота — як основне значення вживається для позначення дитини, що не досягла повноліття і що росте без одного чи обох батьків (відповідно напів- або повний сирота). В переносному значенні ж так часто називають кожного, хто поніс важку втрату. Слово «сирота» походить від латинського serotinus, що в перекладі означає пізній ( так у давнину називали пізню дитину, адже пізня дитина завжди рано стане сиротою).