Синьо

Синьо, нар. Сине. Цвіте воно синьо. Ум. Синенько, синесенько. Ой на горі, ненько, да зацвіло синенько. Чуб. V. 111.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

СИНЬО. Присл. до синій. Діставши задніми ногами дна бочки, став собі [Лис Микита] так, що все його тіло було затоплене в фарбі, а тілько морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала [виглядала] з неї (Іван Франко, IV, 1950, 92); Хвилює на сонці нива, та божа постіль, льон процвітав синьо, сказав би — небо задивилось в озерце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); Звів [Андрій] очі на Тетяну, і знову синьо зацвіли вони у його (Степан Васильченко, II, 1959, 83); Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм (Олесь Гончар, III, 1959, 434); * Образно. Простори синьо крає електричка дальній крик (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 131);

2) у знач. присудк. сл. Хатина.. у розквітлому городі як у віночку ховається. І зелено, й червоно, і голубо, й біло, й синьо, й рожево коло тої хатки... (Марко Вовчок, I, 1955, 11); Добродушний грім Спросоння заревів, — але над нами Ще ясно й синьо (Максим Рильський, II, 1960, 149); Сніг скрипить — на весь широкий світ! Синьо так! (Павло Тичина, II, 1957, 47); В кімнаті Івана Руденка.. синьо і сизо від тютюнового диму (Михайло Стельмах, II, 1962, 140); * Образно. На душі, як од світань, тихо, синьо, чисто... (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 85).

3) Синьо під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Якась незлагода вдома, бо під очима у Ліни аж синьо — наче плакала вночі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 28).

Ілюстрації

Див. також

-Синій часто символізує удар, так, в англійській мові «black and blue», означає синець. «Синці під очима» — втома.

-У англійській мові синій колір (англ. blue) символізує смуток, меланхолію, депресію, або просто стан глибокої задумливості, що стало причиною широкого застосування цього кольора в мистецтві .

-Синій нерідко асоціюється з водою і повітрям.

Джерела та література

«Синій птах» — п'єса Моріса Метерлінка, написана у 1908 році в жанрі символізму.

Герої п'єси, діти дроворуба, Тільтіль та Мітіль, за дорученням феї (яка дуже схожа на їхню сусідку) шукають Синього птаха щастя, який потрібен для того, щоб одужала онучка феї. У їх подорожі їх супроводжують душі предметів (Хліб, Цукор), тварин (Собака, Кіт) або «елементів» (Вогонь, Вода, Світло). Вони ловлять декількох птахів, але ті помирають або виявляються не синіми. Врешті-решт, не знайшовши птаха, діти повертаються додому, і виявляється, що їм все наснилося. Тільтіль дарує сусідці свого птаха для її онучки і цей птах перетворюється на синього.