Сив
Сив, -ва, -ве = Сивий. На тій сосні сив сокіл сидить. Чуб. III. 299.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СИ́ВИЙ, а, е.
1. Який утратив своє забарвлення, став білим, сріблистим (про волосся). Дідугани з довгими сивими бородами, заклавши руки на ціпки, сидять на призьбі.. і щось гомонять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 113); Від вагонів прямує до перону сліпа жінка в темних окулярах, під хусткою в неї пишне сиве волосся (Захар Мороз, П'єси, 1959, 25); Вирве старий Тарас сиве пасмо з своєї чуприни і прокляне і день і годину, коли народив на ганьбу собі такого сина (Олександр Довженко, I, 1958, 247); // Із білим, сріблистим (внаслідок утрати свого забарвлення) волоссям. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки (Тарас Шевченко, II, 1963, 265); Його голова стала сива,.. тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 346); Варвара Іванівна була вже немолода, навіть трохи сива (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 13); * Образно. Заснув древній Київ над сивим Дніпром (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 46); // у знач. ім. сивий, вого, чол.; сива, вої, жін. Людина, волосся якої втратило своє забарвлення, стало білим, сріблистим. Сивому й на думку не спадало в молодому запорожцеві впізнати торішнього обшарпаного вантажника з амстердамського порту (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 90). Дожити до сивого волосу див. волос; До сивої коси див. коса; Сива борода, жарт.; Сивий оселедець, заст. — стара, навчена життєвим досвідом людина. Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 5); Діди стоять, понуривши голови.. Довгенько думали сиві оселедці, довгенько один на одного зглядували [поглядали] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 180); Сивий, як голуб (голубка) — зовсім, повністю сивий. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим (Марко Вовчок, I, 1955, 40); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 157).
2. Який має сірувато-біле, темно-сіре і т. ін. забарвлення шерсті або пір я (про тварин). Я запріг волів своїх сивих Та й пішов орати по нивах (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 82); Прокинулось усе.. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним кукуванням сивих зозуль (Панас Мирний, I, 1954, 318); Від сусіди вийшов з двору Здоровенний сивий цап (Степан Олійник, Вибр., 1959, 159); // у знач. ім. сиві, вих, мн. (одн. сивий, вого, чол.; сива, вої, жін.). Коні або воли сивої масті. — Отак, сину. Помолимось богу Та сивого осідлаєм — І гайда в дорогу! (Тарас Шевченко, I, 1951, 277); Гей! соб, сиві, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Сива, шкірячи зеленкуваті зуби, підходить до порога і починав шиєю тертися об мов плече (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 142); // Сірий із синюватим або голубуватим відтінком. Дмитрик весело дививсь на світ божий здоровими сивими очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); У чорній шапці, в доброму, сивого сукна, піджаці і в чоботях — поважно йшов він, плечем торкаючися волового плеча (Андрій Головко, I, 1957, 125).
3. Сірувато-білий, білястий, білуватий. Блакитні гори хмар прикрилися ніби сивим туманом диму (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164); Сивий, вкритий памороззю степ лежав перед очима Штепи (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 183); З сивого неба сіялася мжичка (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 528); Сивий ковил оповивав далечінь тонким, туманним серпанком (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185); Над хатою сиві осики мліли на вітрі (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 20); // Безбарвний, однотонний, невиразний. Там, за шеренгами придорожніх тополь, у сивій осінній далечі знову вставали Альпи (Олесь Гончар, III, 1959, 167); Хочеться розправити крила і полетіти-полетіти ген аж туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 3); // Хмарний, похмурий (про ранок, день і т. ін.). У грудях поболює.., надто в сиві дні, як от сьогодні (Леся Українка, V, 1956, 382).
4. перен. Дуже давній. Кожен кілометр шляху навколо Аурангабада — історія: сива, ще до нашої ери, і новіша, часів панування тут Великих Моголів (Василь Минко, Намасте.., 1957, 23); Здавалося, сама сива минувшина промовляє тут глухим, незвичайним голосом (Олесь Донченко, II, 1956, 13).
Ілюстрації
|
|
|
|
