Сестриця

Сестриця, -ці, ж. Ум. отъ сестра.

Сучасні словники

СЕСТРИ́ЦЯ, і, жін. Пестл. до сестра. Поклонивсь [Уласович] хорунженку низесенько та й каже: — Віддайте за мене Олену, сестрицю вашу! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 156); Брат ходить, полює, Сестрицю годує (Степан Руданський, Тв., 1959, 95); Щирим словом братерства вітаємо тебе ми, наша люба сестрице, наша.. Росіє! (Літературна Україна, 12.IX 1967, 1); Дивлюсь — се наша сусіда. Перехилилась через тин та й кланяється. Я хутенько втерла сльози. — Добридень, — кажу, — сестрице! (Марко Вовчок, I, 1955, 5); * Образно. Тополі — три сестриці — простягали вітру віти, свому [своєму] брату степовому (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 6); * У порівняннях. Ой дай мене, моя мати, до нової хати, Там зовиця, як сестриця, свекруха, як мати (Коломийки, 1969, 239); Глянь, серед поля ліворуч, Наче сестриці три поруч, Три скирти сіна ось близько (Іван Франко, XIII, 1954, 386).

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Див. також

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5218

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8F

Цікаво знати

Дуже цiкавим психологiчним дослiдженням дитячої душi виявилось оповiдання Б. Грiнченка «Сестриця Галя». Залишившись напiвси ротою, дванадцятирiчна Галя стає меншим дiткам за матiр. I тут роз-кривається благородне серце малолiтньої трудiвницi, яка в екстремальнiй ситуацiї розгубилася менше, нiж старий батько, i взяла на свої дитячi плечi турботи по господарству та вихованню братика та сестрички.

Поведiнка Галi у скрутний час не є випадковою. Батьки виховали її порядною людиною, i це дало свої результати. Незважаючи на свiй вiк, маленька дiвчинка вже є справжнiм педагогом. Вона чутливо постави лась i до маленького братика, який плакав i кликав маму, i до сестрички, яка хотiла їсти. Маленька Галя зумiла стримати свої почуття, затаїти своє горе всерединi дитячої душi i не дала волю сльозам, якi пiдступали до горла. Вона теж дуже страждала вiд утрати найдорожчої людини — мами, але, дивлячись на пригнiченого горем батька, Галинка не дозволила собi теж впасти у вiдчай.

В оповiданнi «Сестриця Галя» Грiнченко виявив себе справжнiм знавцем дитячої душi, особливо такої вразливої i чутливої, як Галинчина. Поведiнка Галi зовсiм не типова для дiтей її вiку, бо вони самi ще дiти i їм властива любов до iграшок, пiсень, дитячих розваг. Дiтям у цьому вiцi дуже потрiбна любов батькiв, бабусь та дiдусiв, яку вони потiм здатнi будуть повернути своїм дiтям. Але це станеться з часом. Галя ж зробила це, незважаючи на нестачу батькiвської любовi та ласки. Її старий батько, побачивши Галю за роботою, дуже здивувався i, засоромившись своєї бездiяльностi, пiшов допомагати дочцi. Галя ж, бачачи батька, пригнiченого смертю коханої дружини та втомленого многолiтньою важкою працею, залишила його, щоб той вiдпочив. Вона вирiшила впоратись сама. I саме в цю мить батько зрозумiв, що на старшу доньку вiн може покластися будь-якої митi. Галя не пропаде навiть тодi, коли його вiк на цiй землi скiнчиться. I найголовнiше, вона нiколи не залишить свого братика та сестричку напризволяще. Галя стала їм замiсть матерi зараз, у скрутний час, i вони цього нiколи не забудуть. Брат та сестра Галi ще дуже малi, але, коли вони виростуть, цi дiти, напевно, так i будуть вважати Галю своєю мамою, а не сестрою. I, таким чином, цi двi маленькi живi iстоти не залишаться сиротами, i Галя нiколи не буде вiдчувати себе самотньою.

Дiвчатка-сироти виступають героїнями багатьох оповiдань Грiнченка. Саме до них письменник виявляє велику батькiвську любов, бажаючи довести важливiсть цiєї любовi дорослим, яким вiн радить частiше звертатися до його дитячих оповiдань i бiльше уваги придiляти своїм власним дiтям.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.