Свідчити
Свідчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді; як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчитьвисвідчає. АД. І. 185.
Сучасні словники
СВІДЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і неперех.
1. Будучи свідком, очевидцем або обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.
2. Свідчити повагу (подяку, симпатію і т. ін. ) кому - висловлювати кому-небудь свою повагу, подяку, симпатію і т. ін.
3. Бути, служити свідченням, доказом чого-небудь; доводити щось.
4. юр. Давати показання на суді або на допиті як свідок. Криво свідчити див. криво; Свідчити під присягою
5. Офіційно підтверджувати дійсність, істинність чого-, кого-небудь; підписом або печаткою завіряти що-небудь. Свідчити підпис; Свідчити особу.
Джерело:
Ілюстрації:
|
|
Джерела та література:
Тлумачення із "Словника української мови"*
