Свинота

Свинота, -ти, ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота бодай тобі репнуло. Ном. № 12407.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 190); — Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Михайло Стельмах, I, 1962, 72). 2. перен., лайл. Неохайна людина. [Кіндрат Антонович:] Хоч би ноги обтер, свинота бісова, так в болоті і преться в горницю (Марко Кропивницький, II, 1958, 311); // Непорядна, нечемна, невдячна людина. — Ах, ти ж свинота! Ти прийшов, а я ще мушу Відчинять тобі ворота? (Володимир Самійленко, I, 1958, 258); // збірн., заст. Зневажлива назва представників нижчих верств населення (селян, міської бідноти і т. ін.), яку вживали представники привілейованих класів. [Стась (до економа):] Поглядай там на сторожу, щоб не спала. А то цяя свинота де тільки сяде, там і захропе (Степан Васильченко, III, 1960, 460); Пан барон був прикро вражений, бо всі ці козацькі дикуни.. свинота якась, не скочили й не віддали йому чолом (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 433).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Свинота, -ти, ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло. Ном. № 12407.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СВИНО́ТА, и, ж.

1. збірн., розм. Свині. А хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали, дак він кілочками пообгороджував, щоб свинота не повибивала (Барв., Опов.., 1902, 190);— Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Стельмах, І, 1962, 72).

2. перен., лайл. Неохайна людина. [Кіндрат Антонович:] Хоч би ноги обтер, свинота бісова, так в болоті і преться в горницю (Кроп., II, 1958, 311); // Непорядна, нечемна, невдячна людина. — Ах, ти ж свинота! Ти прийшов, а я ще мушу Відчинять тобі ворота? (Сам., І, 1958, 258); // збірн., заст. Зневажлива назва представників нижчих верств населення (селян, міської бідноти і т. ін.), яку вживали представники привілейованих класів. [Стась (до економа):] Поглядай там на сторожу, щоб не спала. А то цяя свинота де тільки сяде, там і захропе (Вас., III, 1960, 460); Пан барон був прикро вражений, бо всі ці козацькі дикуни.. свинота якась, не скочили й не віддали йому чолом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 433).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

свинота -и, ж. 1) збірн., розм. Свині. 2) перен., лайл. Неохайна людина.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Свиня — один з найдавніших зоонімів, спільний для багатьох мов. Інколи для роду вживають назву «кабан», проте остання — лише одна з назв одного з видів цього роду — свині дикої (Sus scrofa), або лише самців цього виду (як дикої форми, так і свійської).