Свердел

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = Сохар. Шух. І. 181.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВЕ́РДЕЛ, дла, чол. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Борис Грінченко, І, 1963, 255); Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Юрій Яновський, Мир, 1956, 171); * У порівняннях. — В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Нечуй-Левицький, III, 1956, 321).

Українсько-російський словник

СВЕРДЕЛ = свердло

сверло, бурав; стол. коловорот (для ручного сверления)

E-slovnik

-дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи якого, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті тощо.

Ілюстрації

25px-Center drill.jpg Yak-vibrati-sverdlo.jpg 120px-Drill arbor holesaw 2.jpg 120px-Drill diamond core.jpg 120px-Drill tip masonry.jpg

Медіа

Див. також

Свердло

Центрувальне свердло