Свавільник

Свавільник, -ка, м. = Сваволець. Мир. ХРВ. 91.

Сучасні словники

СВАВІ́ЛЬНИК, а, чол. Свавільна людина; самоволець. Гультяї, свавільники, дармоїди, вони іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний, I, 1949, 186); Хотів [гетьман].. зловити невгамовних свавільників, та не міг (Іван Ле, Україна, 1940, 43); Знову старий свавільник потяг немовля дихати повітрям або ще кудись; щоб тільки задовольнити свій егоїзм, лишитися з онуком на самоті! (Юрій Яновський, II, 1954, 109); * Образно. До такого [потоку] й не підступиш близько.. А схочеш пити — оббризкає все лице, за шию наллється. Просто свавільник! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 301).